Мама, еге ж... Малий міркував, чи непоплакати йому трохи.
Аж ось він почув гудіння, і крізь вікновлетів Карлсон. [411]
Карлсон запрошує Малого на бенкет збулочками
- А чи не пообідати нам трошки? - сказавКарлсон.- Шоколад з булочками в мене на ґаночку...я пригощаю.
Малий тільки мовчки дивився на нього. О,який Карлсон чудовий, найкращий за всіх!Малому аж захотілось обняти його, і вінспробував обняти Карлсона, але той відштовхнувхлопця.
- Спокійно, тільки спокійно! Ти ж не в бабусі.Ну, то йдеш зі мною?
- Ще б пак,- мовив Малий.- Хоч ні, менезамкнено. Я сиджу, наче у в'язниці.
- Так думає хатній цап,- сказав Карлсон.- Інехай собі далі так думає.
Очі в нього заблищали, і він радіснозастрибав перед Малим.
- Знаєш що? Будемо гратися; ти сидиш у в'язниці,і тобі страшно, бо тебе стереже бридкий хатнійцап. І от приходить могутній, і відважний, ідужий, і вродливий, і до міри затовстийгерой і визволяє тебе.
- Який це герой? - спитав Малий.
- Спробуй відгадати, якщо можеш!
- Невже ти? - сказав Малий.- Тоді, я думаю, тиможеш визволити мене негайно ж.
Карлсон теж так думав.
- Бо той герой такий моторний,- казав він.-Швидкий, мов яструб, не віриш? І відважний, ідужий, і вродливий, і до міри затовстий, івін спускається, і визволяє тебе, і вінтакий відважний, такий... гей-гей, ось він ужетут!
Карлсон ухопив Малого і хоробро шугнув уповітря. Бімбо заскавчав, побачивши, щоМалий зник за вікном, та хлопець гукнув йому:[412]
- Спокійно, тільки спокійно! Я скороповернуся! Вгорі на ґаночку в Карлсона