- Отож,- почав Карлсон,- дурний хлопчиськосідає з Карлсоном на балкон, спускається напівповерха нижче і довго й наполегливодзвонить до квартири, второпав? Сердитийхатній цап на кухні чує дзвінок і швидкою[414] ходою йде відчиняти... Виходить - і кухняпорожня! Відважний і до міри затовстийгерой залітає до кухні Й вилітає звідти вжез коробкою какао в руках. Дурний хлопчиськодзвонить ще раз - просто, щоб подражнитихатнього цапа, і мерщій тікає назад набалкон. Сердитий хатній цап відчиняє дверіі стає ще сердитіший, бо там ніхто не стоїтьіз букетом червоних троянд для нього.Сердитий хатній цап обертається і хряскаєдверима. Дурний хлопчисько хихотить собі набалконі, аж поки прилетить до міризатовстий герой і забере його на дахбенкетувати. Ану, Малий, відгадай, хтонайкращий у світі штукар? А тепер до роботи!

І не встиг Малий і рота розтулити, як ужелетів на балкон. Карлсон шугнув униз, ажМалому засвистіло у вухах і стало млосно вживоті, дужче, як на чортовому колесі впарку. Далі все було точнісінько так, якпередбачив Карлсон. Він подався до вікна вкухні, а Малий спустився до дверей і добренатиснув на дзвоника. Нарешті в сіняхпочулася хода. Тоді він справді-такизахихотів і помчав назад на балкон. За митьдвері відчинились, і показалася головапанни Цап. Малий бачив її, коли обережновизирнув крізь засклені двері з балкона.Карлсон правду казав. Сердитий хатній цапстав ще сердитіший, як нікого не вгледів задверима. Він щось голосно забурмотів сам досебе і хвилинку постояв у відчинених дверях,ніби сподівався, що той, хто дзвонив,зненацька вродиться перед ним. Але той, хтодзвонив, тихенько хихотів собі на балконі йне перестав сміятися навіть тоді, колиприлетів до міри затовстий герой і забравйого до себе на ґаночок бенкетуватибулочками. На такому приємному бенкетіМалий ще зроду не був.

- Як мені тут гарно,- сказав хлопець. [415]

Він сидів на ґаночку поряд з Карлсоном,