Карлсон засміявся.
- Ну, тепер час нам трохи пожартувати з нею,-мовив він.
- Як? - спитав Малий.
- А он як,- мовив Карлсон, і не встиг Малийщось сказати, як він схопив його, перелетівчерез вулицю і опустив у його кімнаті.
- Гей-гоп, Малий, будь ласкавий з хатнімцапом,- '-ь.азав к"_;; і полетів ~о^і геть.
Малий не думав що то же вдалий жарт. Таколи є К он почав, то треба доводити краю.Отож він [419] обережно підійшов до столу, сіві розгорнув підручник з арифметики.
Він чув, як панна Цап перевертає все в шафі,і напружено чекав, коли вона вилізе звідти.
І панна Цап вилізла. Перше, що вонапобачила, був Малий. Вона позадкувала дошафи, стала там і якусь хвилину мовчкидивилася на хлопця. Потім закліпала очима,щоб упевнитись, чи їй, бува, не ввижається.
- Де ти до лиха ховався? - врешті спиталавона. Малий невинно підвів голову відкнижки.
- Я не ховався. Я просто сидів тут і розв'язувавзадачу. Звідки мені було знати, що ви любитегратися в піжмурки? Та будь ласка... лізьтезнов до шафи, я залюбки пограюся.
Панна Цап не відповіла нічого. Вона довгостояла й думала.
- Я наче ніколи не хворіла,- промурмотілавона.- Та в цьому домі надто багато всякиххимер.
Тієї миті Малий почув, як хтось обережнообернув ключа з того боку дверей. Малийзахихотів. Найкращий у світі приборкувачхатніх цапів, очевидно, залетів крізь вікнов кухні, щоб показати хатньому цапові, як тосидіти замкненому.
Панна Цап нічого не помітила. Вона мовчкистояла і, видно, щось обмірковувала. Врештівона сказала:
- Дивно! Ну, тепер іди собі гратися, поки ядоварю обід.
- Дякую,- мовив Малий.- То я вже не сидітимузамкнений?
- Ні, не сидітимеш,- сказала панна Цап і підійшла