- Моя марка! - закричав він.- Ти всмоктав Чер-юнуШапочку! Я тобі ніколи цього не подарую! [388]

Карлсон вимкнув пилосос і схрестив рукина грудях.

- Вибач,- сказав він.- Вибач мені за те, що я,добрий, послужливий, охайний чоловічок,хочу все робити якнайкраще, вибач мені за це!

Здавалося, що він ось-ось заплаче.

- Хоч як би я старався, усе даремно,- вівдалі він тремтячим голосом.- Я ніколи ні відкого не мав подяки... тільки лайку та лайку!

- О,- сказав Малий,- не бери цього до серця,але розумієш, Червона Шапочка...

- А що то за стара червона шапочка, чого тиза нею так побиваєшся? - спитав Карлсон ужезвичайним голосом.

- Вона була намальована на марці,- сказавМалий.- То моя найкраща марка.

Карлсон хвилину стояв тихо і щось обмірковував.Та ось очі йому заблищали, і він хитро всміхнувся.

- Відгадай, хто найкращий у світі вигадник?І відгадай, у що ми гратимемось? У ЧервонуШапочку й вовка! Пилосос буде вовком, а ямисливцем, що приходить і розпорює йомуживіт. І гульк - звідти з'являється ЧервонаШапочка.

Він заклопотано озирнувся навколо.

- У тебе немає сокири? Ці пилососи тверді,як залізо.

Малий не мав сокири і радий був, що не мав.

- Можна відчинити пилосос і уявити собі, нібити розпоров вовкові живота.

- Можна, якщо хочеш з фальшувати,- відповівКарлсон.- Я не звик так розпорювативовка, та коли вже в цій поганій хаті немаєніякого мотлоху, то нехай, будемоприкидатися.

Він наліг животом на пилосос і вчепився вйого дужку. [389]

- Ти, дурню! - вигукнув він.- Навіщо всмоктавЧервону Шапочку?

Малому здавалося, що Карлсон поводитьсянадто по-дитячому, граючись у таку гру, таоднаково йому було весело дивитися на нього.

- Спокійно, тільки спокійно, люба ЧервонаШапочко,- казав далі Карлсон.- Одягай