- А які в нього вуха? - спитав Малий.- Такісамі клапаті, як у того, що був раніше?
Це сказано навмисне, щоб подрочити Бетан.
- Чуєте, мамо,- мовила Бетан,- тепер ви самірозумієте, чому я хочу, аби Малий непоказувався. Він своїми глузами проганяєкожного, хто приходить до мене.
- Він більше так не зробить,- невпевненозаперечила мама.
Вона не любила, коли її діти лаялися.
- Ні, зробить,- наполягала Бетан.- Пам'ятаєте,як він повівся з Класом? Втупився в нього, атоді каже: «Ні, Бетан, такі вуха тобі непасують». Зрозуміло, чому Клас більше ніразу не приходив! [286]
- Спокійно, тільки спокійно,- сказав Малийточнісінько так, як Карлсон.- Я сидітиму всебе в кімнаті, і то без ніякої платні. Я неберу грошей за те, що хтось не хоче менебачити.
- Чудово,- втішилася Бетан.- Тількизаприсягнися. Заприсягнися, що я не побачутебе тут цілий вечір!
- Присягаюся,- сказав Малий.- І знай, що менівсі твої Пелле не такі потрібні, як тидумаєш. Я й сам заплатив би двадцять п'ятьере, щоб їх не бачити!
За якийсь час Малий і справді сидів уже всвоїй кімнаті - і без ніякої платні. Мама зтатом пішли в кіно, Боссе побіг на стадіон, аз вітальні, коли Малий відчиняв двері, чутибуло притишену розмову. Там Бетан воркувалазі своїм Пелле. Малий кілька разів відчинявдвері, хотів почути, про що вони гомонять,проте нічого не виходило. Тоді він став білявікна й почав дивитися, як смеркає. Вінвизирнув униз на вулицю, чи немає там часомКрістера й Гунілли. Але там лише кількавеликих хлопців завели бійку. Малому булоцікаво стежити за бійкою, та, на жаль, хлопцішвидко скінчили, і знов стало дуже нудно.