Засліплені яскравим світлом ліхтарика,Бетан і Пелле нічого не бачили. Зате чулирегіт, дикий регіт, веселий регіт, щодолинав з того боку завіси.

- Це мій негідний братик,- мовила Бетан.-Ось я йому зараз покажу!

Малий аж заходився сміхом.

- Ну звичайно, вона любить тебе! - вигукнуввін.- Чому ж ні? Бетан любить усіх своїхзнайомих, аякже!

Потім щось грюкнуло, і знов почувся регіт.

- Спокійно, тільки спокійно! - прошепотівКарлсон, коли, щодуху тікаючи до дверей,вони спіткнулися й попадали. [293]

Малий і намагався бути спокійним, хочрегіт аж ду„ шив його, хоч Карлсон упавпросто на нього і він не міг розрізнити, дейого ноги, а де Карлсонові, і хоч він знав, щоБетан ось-ось може наздогнати їх.

Дуже налякані, вони чимдуж полізли рачки ісаме вчасно вскочили до кімнати Малого,тому що Бетан уже мало не хапала їх.

- Спокійно, тільки спокійно! - прошепотівКарлсон під ковдрою. Він дріботів попідлозі своїми ніжками, наче паличками.-Найкращий у світі бігун - це Карлсон, що живена даху,- додав він, ледве зводячи дух. Малийтеж умів добре бігати і тепер мусивналягати на ноги. Вони ледве встигливскочити до кімнати. Карлсон мерщій крутнувключа і тільки задоволено засміявся, якБетан почала грюкати в двері.

- Чекай, Малий, я ще до тебе доберуся! -сердито крикнула вона.

- У кожному разі я не показувався увітальні! - відповів Малий, і знову залунаврегіт.

Якби Бетан не була така сердита, то почулаб, що реготало двоє.

Карлсон закладається

Якось Малий повернувся зі школи додомусердитий і з великою ґулею на лобі. Мамабула на кухні. Побачивши ґулю, вона, як Малийі сподівався, дуже перелякалась.

- Що з тобою сталося, дитино? - спитала вона,пригортаючи Малого.