- Я дуже рада.

- Люблю, бо у вас усе таке рідне.

Потім він пішов до своєї кімнати й почавчекати на Карлсона. Вони мали сьогодніразом вирушити на дах, і коли б Карлсон бувтільки вигадка, як заявляє Кріс-тер, тонавряд чи Малий міг би туди попасти.

Малому довелось чекати довго.

- Я прийду по тебе приблизно годині отретій, чи о четвертій, чи о п'ятій, але ні вякому разі не раніше шостої,- сказав йомуКарлсон.

Малий не зовсім зрозумів, коли ж самеКарлсон наміряється прийти, і спитав йогоще раз.

- Принаймні не пізніше сьомої,- відповівтой,- але навряд чи буду до восьмої. Чекаймене десь приблизно о дев'ятій, після того,як проб'є годинник!

Малий чекав цілу вічність, і врешті йомусамому почало вже здаватися, що Карлсонтільки вигадка. Та раптом почулося гудіннямоторчика, і до кімнати влетів Карлсон,веселий і бадьорий.

- О, я вже не можу тебе дочекатися! -вигукнув Малий.- Ти коли обіцяв прийти?

- Я сказав, що прийду приблизно. От я йприйшов приблизно.

Він попростував до акваріума Малого, деплавали яскраві рибки, занурив у водуобличчя і почав жадібно пити.

- Обережно! Там мої рибки! - крикнув Малий.

Він злякався, що Карлсон може проковтнутикілька рибинок.

- Коли в людини гарячка, їй доводитьсябагато пити,- мовив Карлсон.- І якщо вонаненароком і проковтне одну-дві рибинки, тоце дурниці, не варто й згадувати!

- У тебе гарячка? - спитав Малий. [298]

- Авжеж! Ще й яка! Помацай,- відповівКарлсон і притулив руку Малого собі до чола.

Проте Малий не відчував, щоб Карлсон бувдуже гарячий.

- Яка ж у тебе температура? - спитав він.

- Та... тридцять - сорок градусів щонайменше!

Малий нещодавно хворів на кір і добре знав,що таке гарячка. Він похитав головою і