За півхвилини Карлсон, сяючи з радості,зіскочив з канапи. [308]

- Спала! - вигукнув він.- Гарячка спала! Тизнову виграв. Дай сюди шоколадку!

Малий зітхнув і віддав Карлсонові своюостанню плитку.

Карлсон незадоволенно поглянув на нього.

- Таким упертим, як ти, взагалі не слідзакладатися. Сперечатися можуть тількитакі, як я. Чи програв Карлсон, чи виграв, вінзавжди сяє, мов сонечко.

Якусь мить панувала мовчанка. ЛишеКарлсон дожовував шоколад. Нарешті вінсказав:

- Коли вже ти такий ласун і ненажера, тодавай поділимо решту по-братньому. В тебе єще цукерки?

Малий понишпорив у кишені.

- Ось є три,- сказав він і вийняв двацукерки та одну мармеладку.

- Три надвоє не ділиться,- сказав Карлсон.-Це знає навіть маленька дитина.- І, швидкосхопивши з долоні Малого мармеладку, вінпроковтнув її.- Отепер можна ділити,- додаввін. [309]

Карлсон жадібними очима поглянув на двацукерки: один із них був ледь-ледь більший.

- Тому, що я дуже і дуже скромний, тодозволяю тобі взяти першому. Але не забудь,що той, хто бере перший, повинен вибратименший цукерок,- сказав він і суворо глянувна Малого.

Малий трошки подумав і знайшов, що сказати:

- Я хочу, щоб перший узяв ти.

- Ну добре, як ти такий упертий! - мовивКарлсон і, схопивши більший цукерок, миттюзасунув його до рота.

Малий подивився на менший цукерок, щолишивсь у нього на долоні.

- Стривай, ти ж сам казав, що той, хто береперший, повинен вибрати меншого цукерка.

- Ех ти, малий ласуне,- дорікнув Карлсон.- Аколи б ти вибирав перший, то який цукерок тиб узяв собі, га?

- Я справді взяв би собі менший,- твердовідповів Малий.

- То чого ти репетуєш? - спитав Карлсон.- Тиж і так маєш менший.

Малий знову подумав, що, певне, це й є розв'язувати