- А в скільки років буває розквіт сил?
- У всі роки,- задоволено відповів Карлсон.-У всі, принаймні, коли йдеться про мене. Явродливий, розумний і до міри затовстийчоловік у розквіті сил.
Після цього Карлсон дістав із книжковоїполички Малого його іграшкову паровумашину.
- Давай заведемо її,- мовив він.
- Без тата ніяк не можна,- сказав Малий.-Машину мені дозволяють заводити тільки зтатом або з Боссе.
- З татом, з Боссе або з Карлсоном, що живена даху,- поправив його Карлсон.- Найкращий усвіті машиніст - це Карлсон, що живе на даху.Так і передай своєму татові!
Він миттю схопив пляшку з денатуратом, щостояла побіч машини, наповнив спиртівочку йзапалив її.
Хоч він був і найкращий в світі машиніст,однак наливав спирт так незграбно, що накнижковій полиці з'явилась ціла калюжа.Вона загорілась, і навколо машинизатанцювало веселе блакитне полум'я. Малийзлякано крикнув і кинувся до полиці.
- Спокійно, тільки спокійно! - мовивКарлсон і застережливо підняв пухку руку.[269]
Малий не міг сидіти спокійно - адже горілайого по/ лиця! Він схопив ганчірку й погасивполум'я. Там, де гО-ріло, на лакованій полицізалишилися великі негарні плями.
- Глянь, яка стала полиця,- зажурився Малий.-Що скаже мама?
- Дурниці, не варто й згадувати,- мовивКарлсон.- Кілька маленьких плям - це дурниці.Так і передай своїй мамі!
Він уклякнув біля машини, і очі йогозаблищали.
- Зараз вона запрацює.
І справді, машина скоро почала працювати.«Пах-пах-пах»,- пахкала вона. О, це буланайкраща з усіх парових машин, і Карлсон такзапишався, ніби сам її винайшов.
- Я мушу перевірити запобіжний клапан,-сказав він і почав завзято крутити якусь