- Ну, звичайно.

- Зараз даси?

- Ні, спочатку мені треба їх трошкиоглянути, перевірити запобіжні клапанитощо. Спокійно, тільки спокійно! Днями ти їїматимеш.

Малий заходився збирати далі шматки того,що недавно було його паровою машиною.

- Уявляю собі, що скаже тато,- занепокоєнопромурмотів він.

Карлсон здивовано звів брови. [271]

- Через машину? То дурниці, не варто йзгадувати! Так і передай своєму татові. Я бсам сказав йому це, якби міг ще трохи побутитут і зустрітися з ним. Але мені треба заразлетіти додому, глянути, що там робиться.

- Як гарно, що ти завітав до мене,- сказавМалий.- Хоч парова машина... Ти ще колисьприлетиш?

- Спокійно, тільки спокійно! - мовивКарлсон і покрутив ґудзика на животіприблизно проти пупа. Моторчик зачмихав.Карлсон не рухався з місця, чекаючи, покивін добре розженеться. Та ось Карлсон відірвавсявід підлоги і закружляв по кімнаті.

- Мотор чогось кашляє,- сказав він.- Требабуде залетіти до майстерні, щоб його тамзмастили. Звичайно, я й сам міг би змастити,адже я найкращий у світі моторист. Та всечасу немає... Ні, мабуть, таки загляну домайстерні.

Малий теж подумав, що так буде найкраще.

Карлсон вилетів у відчинене вікно. Йогомаленька товста постать чітковимальовувалася на тлі весняного зоряногонеба.

- Гей-гоп, Малий! - гукнув він, помахавпухкенькою ручкою і полетів. [272]

Карлсон будує вежу

- Я ж уже сказав, що його звуть Карлсоні що живе він угорі на даху,- мовив Малий.- Щотут такого дуже дивного? Хіба люди не можутьжити, де їм хочеться?

- Не мороч нам голови, Малий,- сказала мама.-Ти налякав нас до смерті. Справжній вибух!Тебе ж могло вбити! Невже ти не розумієшцього?

- Розумію, але Карлсон однаково найкращий