Ну як вона не збагне, що не можна сказати «ні»,коли найкращий у світі машиніст беретьсязаводити твою парову машину!

- Треба відповідати за свої вчинки, Малий,-сказав тато,- а не складати вину на якогосьКарлсона, що взагалі не існує.

- Ні, він існує! - заперечив Малий.

- Ще й літати може,- насмішкувато докинувБосе.

- Уяви собі, що може,- відповів Малий.- Ягадаю, що він ще прилетить, і ти сам побачиш.

- От якби він прилетів завтра,- сказалаБетан.- Я дам тобі крону, Малий, якщо побачуна власні очі Карлсона, що живе на даху.

- Завтра він не зможе,- пояснив Малий.-Завтра йому треба полетіти до майстерні ізмастити моторчика.

- За твої витівки тебе самого треба було бзмастити...- мовила мама.- Глянь, на що схожатйоя книжкова полиця? /

- Карлсон кажіе, що це все дурниці, не вгіртой згадувати. І /

І Малий зневажливо махнув рукою, точнісінькотак, як махав Карлсон. Він хотів показатимамі, що зовсім не варто побиватися черезякусь там книжкову полицю. -

Проте на маму це ніяк не вплинуло. [273]

- Це так каже Карлсон? - спитала вона.- Тодіпередай йому, що коли він ще раз пхатимесюди свого носа, то я так змащу його, що довікуне забуде.

Малий нічого не відповів. Він вважав, що цепросто жах - таке говорити про найкращого всвіті машиніста. Але на що інше можна булосподіватися такого дня, коли всі начезмовились перечити йому?

І Малий раптом затужив за Карлсоном. Забадьорим радісним Карлсоном, що так гарномахав рукою й казав, що нещастя - то дурниці,і про них не варто й згадувати. Йому так хотілосязнову побачити Карлсона. «Невже він більшеніколи не прилетить?» - з тривогою подумавМалий.

- Спокійно, тільки спокійно,- сказав собівін, достеменно як Карлсон.- Адже Карлсон