Виявилося, що на Карлсона таки можнапокластися. Бо не минуло й кількох днів, яквін з'явився знов.

Малий саме лежав у своїй кімнаті долілицьна підлозі й читав, коли почулося гудіння йу вікно, мов велетенський джміль, залетівКарлсон. Він покрутився по кімнаті, наспівуючиякусь веселу пісеньку. Часом він стишувавліт і розглядав картини на стінах, схилившинабік голову і примруживши очі.

- Гарні картини,- сказав він.- Страх якігарні, хоч, мабуть, не такі гарні, як мої.

Малий схопився з підлоги. Він нетямився зрадощів: як добре, що Карлсон знову прилетів.

- У тебе нагорі багато картин? - спитав він.

- Кілька тисяч,- відповів Карлсон.- Я саммалюю вільної хвилини. Півників, пташок та іншігарні речі. Я найкращий у світі майстермалювати півників.

Карлсон зробив гарне коло й приземливсяпобіч Малого. [274]

- Ти ба! - здивувався Малий.- Слухай... а чине можна мені піти з тобою на дах, побачититвою хатку, твої парові машини й картини?

- Звичайно, можна,-відповів Карлсон.- А то жяк! Ласкаво прошу... колись іншим разом.

- Якби ж скоро,- зітхнув Малий.

- Спокійно, тільки спокійно! - сказавКарлсон.- Мені треба спершу трохи прибрати вхаті, але я швидко впораюсь. Відгадай, хтонайкращий у світі швидкісний прибиральник?

- Мабуть, ти,- сказав Малий.

- Мабуть! - обурився Карлсон.- Ти ще кажеш «мабуть»!Як ти можеш сумніватися? Найкращий у світішвидкісний прибиральник - Карлсон, що живена даху. Це кожному відомо.-

Малий охоче вірив, що Карлсон у всьому «найкращийу світі». І вже напевне він найкращий у світітовариш в іграх. Це Малий відчув на власномудосвіді. Щоправда, Крістер і Гунілла тежгарні товариші, проте куди їм до Карлсона,що живе на даху. Малий вирішив неодміннорозповісти про нього Крістерові й Гуніллі,коли вони завтра йтимуть разом зі школи. А