Такого Малий не сподівався.

- Як? - запитав він.- Що можна зробити зторбинки?

Очі Карлсонові засяяли.

- Найколосальніший у світі луск,- відповіввін.- Гей-гей, який буде луск! Ось заразпобачиш.

Він схопив торбинку і метнувся до ванноїкімнати. Малий зацікавлено побіг за ним.Йому кортіло довідатись, як робитинайколосальніший у світі луск. [507] карлсонсхилився над ванною і набирав із крана| водив торбинку.

- Що ти робиш? - сказав Малий.- У паперовійторбинці вода не триматиметься, сам знаєш.

- Чому це? - запитав Карлсон і тицьнувМалому під ніс торбинку, з якої капала вода.

Хвилинку він потримав її, щоб Малийпобачив, як у паперовій торбинці можетриматися вода, тоді помчав із нею назад докімнати.

Малий кинувся слідом, сповнений недоброгопередчуття. І справді... Карлсон вихилився увікно, тільки видно було його кругленькийзад і кругленькі короткі ноги.

- Гей-гей! - вигукнув він.- Глянь униз, бозараз буде найколосальніший у світі луск!

- Не кидай! - злякано гукнув Малий, і собівихиляючись з вікна.- Не кидай, Карлсоне!

Та було пізно. Торбинка вже летіла вниз.Малий побачив, як вона, мов бомба, впалаперед самісінькими ногами якоїсь сердитоїтітоньки, що простувала до молочної крамниців сусідньому будинку. Видно було, що їй недуже сподобався найколосальніший у світілуск.

- Вона верескнула, ніби то горщик зпеларгонією,- завважив Карлсон,- а то простоневинна водичка.

Малий хряснув вікном. Він боявся, щоКарлсон ще щось викине вниз.

- По-моєму, так не слід робити,- суворосказав він.

Та Карлсон засміявся, тоді покружлявнавколо лампи під стелею, хихочучи тапоглядаючи згори вниз на Малого.

- «По-моєму, так не слід робити»,-перекривив він Малого.- А як, по-твоєму, слід?Шпурнути торбинку, повну тухлих яєць, га? Це