Він шугнув униз і спинився коло Малого.

- Ви найчудніші в світі, ти і твоя мама,-сказав він і поплескав Малого по щоці.- Але явсе-таки люблю вас, хоч як дивно.

Малий аж почервонів з утіхи. В кожномуразі дуже приємно, що Карлсон його любить іщо насправді шанує маму, хоч не завжди цевидно.

- Еге ж, мені самому дивно,- провадивКарлсон, і далі поплескуючи Малого по щоці.

Він плескав його все дужче, аж нарешті такляснув, ніби дав поличника.

- О, який я милий! Наймиліший у світі! Тому япропоную гратися в якусь милу гру. Ти згоден?

Звісно, Малий був згоден і відразу почавміркувати, в яку б то милу гру можна булопогратися з Карлсоном.

- Наприклад,- вів своєї Карлсон,- ми можемоуявити собі, що стіл - це наш пліт і ми рятуємосяна ньому від великої повені... А ось вона йнадходить!

Він показав на калюжку, що повільновипливала з-під дверей.

Малому аж дух забило.

- Ти не закрутив крана у ванній? - зляканоспитав він.

Карлсон схилив набік голову й лагідноглянув на Малого.

- Відгадай одне з трьох, чи закрутив якрана, чи ні?

Малий відчинив двері до передпокою: авжеж,не закрутив! Справді надійшла велика повінь.Ванну й передпокій геть залило водою. Якбихто захотів, то навіть міг би похлюпатися вній.

Карлсон захотів похлюпатися. Він обоманогами стрибнув у воду, вигукуючи:

- Гей-гей! Бувають дні, коли випадають самітільки приємні події! [509]

Та Малий, закрутивши кран і спорожнившиванну, сів на стілець, розпачливо озирнувсяна море води й застогнав:

- Ох, що тепер скаже мама?

Карлсон спинився як стій і обурено глянувна Малого.

- Ну, знаєш! Завжди твоя мама чимосьневдоволе-на. Це ж невинна собі водичка.

Він знов підстрибнув так, що аж забризкав