- Фе,- сказав Малий.

- Ну, та годі про це,- мовила мама.- Обідатитреба в затишку.

Вона часто казала так: «Обідати треба взатишку». Малий теж був такої думки. Азатишок панує тоді, як усі спокійно сидятьбіля столу, їдять і мирно між собоюрозмовляють. Малий більше говорив, аніж їв,принаймні коли на обід була варена тріска,юшка^уо-родини або рибні котлети. Але нинібули телячі -датки? і ягоди, тільки тому, щопочалися канікули і Боссе та Бетанзбиралися їхати з дому: Боссе до таборумореплавної школи, а Бетан на ферму, де єконі. Треба ж було відбути прощальнийбенкет. Мама часом любила влаштовуватиневеличкі бенкети. [511]

- Але ти, Малий, не журися,- сказав тато.- Митакож поїдемо: мама, ти і я.

І він розповів новину. Мама ходила в бюроподорожей і замовила квитки саме на такийпароплав, як Малий бачив у газеті.

За тиждень пароплав вирушить у дорогу, іпротягом чотирнадцяти днів вони відвідуватимутьрізні порти й міста.

- Чудово, правда ж, Малий? - спитала мама. Ітато спитав. І Боссе з Бетан спитали...

- От чудово, правда ж, Малий?

- Авжеж,- відповів Малий, відчуваючи, щоподорож, мабуть, таки річ чудова.

Але щось його муляло, і він знав що:Карлсон! Як можна лишати Карлсона саметепер, коли той справді його потребує? Малийуже думав про це, як витирав воду. Навітьякщо Карлсон не шпигун, а просто Карлсон,однаково можуть статися неприємні речі,коли почнуть ганятися за ним, щоб заробитидесять тисяч крон. Хтозна, як вониповедуться з Карлсоном, може, замкнуть йогодо клітки в Скансені* або вигадають якийсь іншихжах. У кожному разі, не дадуть Карлсоновіжити в маленькій хатці на даху, це вженапевне.

[* Скансен - музей просто неба вСтокгольмі.]

Отож Малий вирішив лишитися вдома йпильнувати Карлсона. І він докладно пояснивце всім, сидячи коло столу й жуючи битка.