- Ти в нього, властиво, єдиний родич, і менійого шкода. Треба бути ласкавим досердешного дядька Юліуса.

Та по кількох днях гостини сердешногодядька Юліуса, коли він то ганив її дітей, товередував їжею, то нарікав геть на все, вмами з'являлася між бровами зморшка, і вонаставала дивно тиха, так само, як і тато, відколидядько Юліус переступав їхній поріг. Боссеі Бетан майже ніколи не сиділи дома, поки вних жив дядько Юліус.

- Тільки Малий трохи ласкавіший до нього,-часто казала мама.

Але навіть Малому ввірвався терпець. Іостаннього разу, коли дядько Юліус гостюваву них, Малий намалював його в альбомі і підписавмалюнок: «Він дурний».

Дядько Юліус випадково побачив альбом ісказав:

- Кінь у тебе вийшов не дуже гарний!

Авжеж, йому все було не дуже гарне. Здядька Юліуса гість був нелегкий, що правда,то правда, і коли він нарешті пакував своювалізку й вирушав назад у Вес-тергетланд,Малому здавалося, ніби весь дім раптомрозквітає і лунає веселою мелодією. Всіробилися дотепні й жартівливі, ніби сталосящось справді приємне, і тільки тому, щосердешний дядько Юліус покидав їх.

І ось тепер, як виходило з листа, він мавзнову приїхати й намірявся побути тижнів зодва. Це буде з усіх боків приємна гостина,писав він, а крім того, лікар порадив йому лікуватисяй робити масаж, бо вранці в нього терпне тіло.[514]

- От тобі й мандрівка,- зітхнула мама.-Малий не хоче їхати з нами, та ще й дядько Юліусприбуває.

Тоді тато вдарив кулаком по столу і сказав,що особисто він таки не відмовиться відподорожі і візьме з собою маму, навіть якщодоведеться тягти її спершу силоміць. Малийхай чи їде з ними, чи лишається, як сам знає,його воля, а дядько Юліус може приїздити йзупинятися в них, ходити скільки завгоднодо лікаря або сидіти в Вестергетланді, якйому заманеться, але особисто він твердонаміряється вирушити в подорож, хай би з'явилося