- Ну гаразд,- Озвалася мама,- треба поміркуватипро це.

А поміркувавши, мама заявила, що спитаєпанну Цап, яка допомагала вже їм, коли мамавосени захворіла, чи не прийшла б вона й недоглянула... двох упертих парубків - Малого ідядька Юліуса.

- І третього впертого парубка, що зветьсяКарл-сон,- додав тато.- Бо він товктиметьсятут цілими днями.

Боссе так зареготав, що мало не впав зі стільця.

- Хатній цап і дядько Юліус, та ще й Карлсон,що живе на даху,- ото буде приємнетовариство!

- А Малого ти що, забув? - додала Бетан.

Вона обняла Малого, задумливо глянулайому у вічі й промовила:

- Аж не віриться, що є такі, як мій братик.Воліє лишитись дома з хатнім цапом, дядькомЮліусом і Карл-соном замість поїхати в такупречудову подорож із мамою і татом.

Малий випручався.

- Коли товаришуєш з тим, хто найкращий відусіх, то мусиш його пильнувати,- похмуробуркнув він.

Не думайте, що він не розумів, яка йомубуде морока! Страшенна морока,- адже Карлсонкрутитиметься [515] перед очима в дядька Юліусаі панни Цап! Певне, що треба комусь лишитисявдома й запобігти неприємностям.

- І це повинен бути я, розумієш, Бімбо?-сказав Малий.

Це вже було тоді, як він ліг спати і Бімботеж засопів у своєму кошику коло ліжка.Малий вистромив і пальця й почухав Бімбо піднашийником.

- Тепер краще спімо,- сказав він.- Якось ужевпораємося.

Та несподівано загув мотор, і до кімнативлетів Карлсон.

- Гарна мені історія,- сказав він.- Про всетреба самому пам'ятати! Далебі, нема нікого,хто б мені нагадав.

Малий сів на ліжку.

- Про що нагадав?

- Що нині мій день народження. Цілий довгийдень були мої іменини, і я не згадав, бо ніхтоне сказав бодай: «Вітаю тебе».