- Та стривай,- здивувався Малий,- як можутьбути твої іменини восьмого червня? Адже ти їхсвяткував відразу після великодня?

- Е, то було тоді,- відповів Карлсон.- Хібаконче дотримуватися того самого дня, коли єна вибір стільки інших? Восьме червня - тежчудовий день для іменин. Невже він тобі неподобається?

Малий засміявся.

- Про мене, справляй собі іменини, колихочеш.

- Тоді,- мовив Карлсон і зворушливо схиливнабік голову,- тоді я просив би дати меніподарунки.

Малий нерішуче вибрався з ліжка. Нелегкотак відразу знайти подарунок, щозадовольнив би Карлсона.

Але він спробує.

- Я подивлюся в своїх шухлядах,- сказав він.[516]

- Авжеж, подивися,- сказав Карлсон іналаштувався чекати.

Та ось він помітив горщика, де був посадивперсик, мерщій кинувся до нього, запхнувпальця в землю й видлубав кісточку.

- Хочу подивитися, скільки вона виросла,-заявив Карлсон.- Ого, мені здається, що вонадуже виросла!

Потім він знову спритно запхнув кісточкуназад і витер брудні пальці об піжамуМалого.

- За десять чи двадцять років у тебе будерай! - сказав він.

- Чому це?

- Зможеш лягти собі відпочити після обідув затінку персикового дерева. Правда, тобіпощастило? Бо ліжко напевне доведетьсявикинути. Не годиться тримати так багатомеблів разом з персиковим деревом. Ну,знайшов подарунок?

Малий простяг йому свою іграшкову машину,та Карлсон похитав головою: ні, не те. ТодіМалий запропонував мальовані загадки,кубики, торбинку зі скляними кулями, алеКарлсон щоразу хитав головою. Нарешті Малийздогадався, чого той хоче - пістолета! Вінбув схований у правій шухляді його столикав коробочці з-під сірників. То був маленькийі дуже гарний пістолет. Тато колись привізйого Малому, як вернувся з-за кордону, і Крістерз Гуніллою довго заздрили йому, бо такого пістолета