З вікна в одній мансарді почувся галас ірев.
- Послухай моїх злодіїв,- сказав Карлсон.
- Яких?.. Філле й Рулле? - запитав Малий.
- Еге, інших злодіїв, наскільки мені відомо,я не маю. Малий також знав Філле й Рулле.Вони були найгірші волоцюги у Васастаді ітакі злодійкуваті, як сороки. [521]
Тому Карлсон і звав їх злодіями. Одноговечора торік вони закралися до квартириСвантесонів, але тоді Карлсон грався впривидів і так їх налякав, що вони, напевне,ще й досі того не забули. їм не вдалосявкрасти жодної срібної ложки.
Тепер, чуючи, як Філле й Рулле виють умансарді, Карлсон підвівся, обтрусив крихтий сказав:
- Мені здається, що їм час від часу требатрохи наганяти страху. А то вони цупитимутьчужі речі.
І він прудко кинувся по даху до вікна вмансарді. Малий ще зроду не бачив, щобтакими коротенькими товстими ніжками хтосьтак швидко ходив. Хоч би кому важко було бустигнути за Карлсоном, а Малий ще й не звиклазити по дахах. Але він щодуху побіг за ним.
- Злодії - страшні шахраї,- казав Карлсон находу.- Коли я щось десь поцуплю, то відразуплачу [522]
п'ять ере, бо я найчесніший у світі. Таскоро мої п'ятаки скінчаться, і я ніяк непридумаю, де мені роздобути трохи нових.
Вікно у Філле й Рулле було відчинене, алезаслонене завісками, а з кімнати долинавгучний регіт і крик.
- Зараз побачимо, чого їм так весело,-.-сказав Карлсон і трохи відслонив завіси,щоб можна було заглянути досередини.
Малий теж зазирнув і побачив Філле й Руллев їхній неприбраній кімнаті. Вони лежалидолілиць на підлозі, розгорнувши передсобою газету, і те, що вони читали, дуже їхтішило.
- Десять тисяч все одно, що в нашій кишені! -кричав Рулле.