- Найдужче пильнуйте хлопчика,- сказаламама, й на очах у неї виступили сльози.- Ох,аби тільки з ним нічого не сталося, поки насне буде!

- Там, де я, нічого не станеться,- запевнилапанна Цап.

Тато був теж такої думки - мовляв, вінпевен, що все буде гаразд. Потім вони з мамоюобняли Малого, попрощалися й поспішили доліфта... І Малий залишився сам із панною Цап.

Вона сиділа біля кухонного столу, велика,товста, злюща, і пригладжувала мокрі косиширокими, згрубілими долонями. Малий несміливоглянув на неї і ледь усміхнувся, щобпоказати свою приязнь. Він пригадав, якбоявся панни Цап, коли вона вперше прийшладо них: тоді вона дуже йому не сподобалась.Але тепер зовсім інше, тепер Малому буломайже приємно, що вона тут сидить. І навітьякщо йому з нею та Карлсоном доведетьсятяжко, він був усе-таки вдячний, що панна Цапприйшла до них. А то б мама нізащо не лишилаМалого вдома і він не міг би пильнуватиКарлсона. Це вже напевне. Малий хотів відсамого початку бути ласкавий до панни Цап,тому запитав:

- Як там Фріда? [529]

Панна Цап не відповіла, тільки зневажливопирхнула. Малий ні разу не бачив Фріди, тількичув про неї. Від панни Цап. Вони вдвох з Фрідоюмали спільну квартиру на Фрейгатан, але,мабуть, не дуже ладнали між собою. Як Малийзрозумів, панна Цап мала зуб на сестру, бовважала, що та дере кирпу й пишається.Почалося з того, що Фріда виступила в однійтелевізійній програмі про духів, чому паннаЦап дуже позаздрила. Звичайно, потім вонасама виступила в іншій телевізійнійпрограмі - показала всій шведській людності,як готувати смачний пудинг Гільдур Цап, але,певне, цього було замало, щоб принизитисестру. Мабуть, Фріда й далі дерла кирпу йпишалася, бо панна Цап тільки пирхнула, колиМалий запитав:

- Як там Фріда?

- Дякую, добре,- відповіла панна Цап, скінчившипирхати.- Сидить, бідолаха, зі своїм