Босе, бісе, басе...- співав далі Карлсон.

А як дійшов до слова «бом», враз почувсяпостріл, а тоді зойк. Стрельнув Карлсон, азойкнула панна Цап. Спершу Малий думав, щопанна Цап зомліла, бо вона опустилася на стілецьі сиділа мовчки, з заплющеними очима. АКарлсон і далі співав своє: «Босе, бісе, басе,бом».

Та враз панна Цап розплющила очі й сердитосказала:

- Як тобі зараз не заціпить, шибенику, то ятебе так набосаю і набасаю, що довіку пам'ятатимеш!

Карлсон не відповів. Він тільки тицьнувкоротеньким пальчиком на шпильку підбородою в панни Цап:

- Гарна шпилька. Де ви її поцупили?

__ Ну, Карлсоне! - злякано сказав Малий,побачивши, як розгнівалася панна Цап. [533]

- Це... це нечуване нахабство,- простогналавона,, насилу вимовляючи слова. Тодіверескнула: - Забирайся геть! Геть, кажу!

Карлсон вражено подивився на неї:

- Чого ви кричите? Я ж лишень спитав. А по-моєму,як хто чемно питає, то й відповідати тежтреба чемно.

- Геть! - не вгавала панна Цап.

- Про мене,- сказав Карлсон.- Тільки ще однемушу спитати. Може, й у вас щоранку терпне тіло?І коли ми почнемо виступати з вами?

Панна Цап дико озирнулася по кухні,шукаючи чогось замашного, і Карлсонпослужливо кинувся до шафи з хатнімначинням, дістав вибивачку й простягнув їїпанні Цап.

- Гей-гей! - вигукнув він, хвацько крокуючипо кухні.- Гей-гей, ось зараз знов почнеться.

Та панна Цап пошпурила геть вибивачку.Вона згадала, як першого разу гналася заКарлсоном з вибивачкою, і більше не хотілатакої гонитви.

Малий не вважав, що це гарний початок, алейому було цікаво, чи довго панна Цап, такарозлючена, терпітиме Карлсона, що крокувавпо кухні і гейкав. Мабуть, недовго. Требаякомога швидше забрати Карлсона з кухні. Іяк Карлсон водинадцяте проходив повз