- Звідки я знаю?

- Ну, то й не треба за неї їсти,- засміявсяМалий. Проте Карлсонові не було смішно.

- Еге ж, це тобі так здається! Еге ж, як начиюсь думку, то ти собі вмри з голоду тількитому, що не знаєш усіх тіток на світі, якісидять і плещуть язиками десь у Синьоморії,чи Синьогорії, чи ще бозна-де.

Малий поспішився дістати тарілку йзапросив Карл-сона насипати собі з горщикакаші. Карлсон, іще трохи насуплений,заходився насипати кашу, аж поки висипавусю, та ще й пальцем витер у горщику вінця.

- Твоя мама золотко,- сказав Карлсон.- Шкодатільки, що безнадійно скупа. Зроду я ще небачив так мало каші, хоч уже стільки разів усвоєму житті їв її. «

Він спорожнив цукорницю в свою тарілку івзявся їсти. Якийсь час у кухні чутно булотільки плямкання, як завжди, коли хтосьшвидко вминає кашу.

- На жаль, не вистачило ложки за тіткуАвгусту,- врешті сказав Карлсон і витер губи.-Але я бачу, що тут є булочки. Спокійно, тількиспокійно, люба тітонько Августо, сидіть собіцілком спокійно в Синьоморії, я замістькаші можу вм'яти дві булочки. Або й три... абочотири чи п'ять!

Поки він їв булочки, Малий міркував, як бинайкраще його попередити. «Мабуть, хай сампрочитає замітку [501] та й годі»,- подумав віні нерішуче підсунув Карл-еонові газету.

- Глянь на першу сторінку,- сумно сказавМалий. І Карлсон глянув, навіть дуже зацікавився.Потім! коротеньким пухким пальчикомтицьнув на білий пароплав:

- Ой-ой-ой, корабель перевернувся! Нещастяза нещастям!

- Та ти тримаєш газету догори ногами,-сказав Малий.

Він уже давно мав підозру, що Карлсон недуже вміє читати. Але що був чемний хлопчикі нікому не хотів робити прикрості, а надтоКарлсонові, то не вигукнув: «Ха-ха-ха, отжети не вмієш читати!», а тільки поклав газетуз малюнком як слід, аби Карлсон побачив, щопароплав не перевернувся.

- Але тут пишеться про інші нещастя,-