- Iсшуша? - не стримав свого подиву Понтiй Пiлат.

Аннан насолоджувався якусь мить його подивом, а тодi з ефектною глумливiстю довершив:

- Так, Iсшуша Вар-Авву, нiчного рiзуна iз секти "кинджальникiв", якi ще безсоромно називають себе "синами царя небесного". Цього ВарАвву разом з двома його поплiчниками ув'язнено в узилищi Преторiу [у в'язницi суду]. Чи може бути бiльшим милосердя влади, коли вона звiльнить нiчного душогуба, на кинджалi якого кров безневинно убiснних?

- А як бути з Назаресм? - стримано запитав прокуратор.

- Цього - розiп'яти, - сказав Аннан. - За вашим римським звичасм, - i, нiби мiж iншим, докинув: - Принцепс Тiберiй не любить, коли провiнцiйна влада роздмухус заворушення, а не гасить ух у зародку.

- Заворушення? - суворо запитав Пiлат. - Пояснiть, про яке заворушення йдеться.

- Про те бунтiвне свавiлля, яке породжус Назарей. Це дуже небезпечний i лукавий антидержавний злочинець. Наш храм вчить вiруючих: усяка влада вiд бога. Ганьбити вчення храму - пiдважувати владу цезаря. Цей злочин за едиктами сенату карасться смертю. Тому й радiс Синедрiон у свосму вiрнопiдданому екстазi, що бунтiвника i пiдбурювача Назарея уже схоплено! I свiдок добрий с - Iуда iз Карiота.

Безсила лють огорнула Понтiя Пiлата. Вiн почував себе ошуканим. Вiн ганив себе за те, що в писi своуй виявився не пiдготованим до цiсу сутички. Спритно обiйшли його святенники! Погрожують заворушенням серед прочан, якi сунуть на пасхальнi свята звiдусiль десятками тисяч. А у нього пiд рукою - лише двi когорти.

Жалюгiдна жменька перед натовпами екзальтованих фанатiв. Коли що просто закидають камiнням...

Аннан мружився на нього, мов кiт на сметану.

Але Понтiй Пiлат ще мав чим дошкулити цинiчним святенникам з храму божого!