- Зараз туди - не можна. Ось завтра вмиєтесь, поснiдаєте, отодi й увiйдете й дiзнаєтесь про щось вельми цiкаве.

- Ой-йой-йой! - аж затупотiли дiти з нетерплячки. - А чи не можна сьогоднi зайти туди? До завтра ж так довго! Ми не дочекаємось!

- Нi, не можна, - рiшуче мовила Олеся Василiвна.

- Ну, чому? Чому-у-у-у? - заскiмлили дiти, а жалiснiше за всiх Малько-Ванько.

- Тому, - сказала Олеся Василiвна тихим загадковим голосом, i очi в неї зробилися великими, - тому що вночi в кiмнатi щось СТАНЕТЬСЯ. Зараз туди не можна нiкому заходити. Навiть менi. А якщо хто-небудь з вас порушить заборону, то вiн потрапить... побачить...

- Що? - спитала дiвчинка Варя. Вона була такою допитливою, що це, мабуть, про неї приказку склали: "Цiкавiй Варварi на базарi носа вiдiрвали". Щоправда, носа їй нiхто не вiдривав, навпаки, вiн задерикувато стирчав догори i був усiяний жовтенькими веснянками. - Що вiн побачить?

- Щось таке, про що я навiть боюся казати, - вiдповiла Олеся Василiвна. Потiм стурбовано подивилася на годинника. - Ну, дiтоньки, час спати. В лiжечка, в лiжечка!.. - проспiвала вона.

Ви самi розумiєте, що цього вечора дiти ще довго крутилися у своїх лiжечках та гадали: що там у тiй загадковiй кiмнатi?

То тут, то там жебонiло обережне - щоб Олеся Василiвна не почула - перешiптування:

- А я знаю, що там!

- Космiчний корабель, ось що! I завтра вранцi вiн полетить!

- Е-ет... Хiба космiчнi ракети вилiтають з кiмнат? - пирхнув хтось. - Вони з Байконура стартують.

Худенька задумлива Ванда сказала, що там Котигорошко битиметься iз Змiєм. Рудий Грицько заперечив: у цiй кiмнатi показуватимуть мультфiльми - триста серiй "Ну, постривай!". А товстун Микита був переконаний, що за дверима схована бочка з морозивом.

- Його прямо з Пiвнiчного полюса привезли. Ось трохи розморозиться за нiч, i вранцi ласуватимемо. Суничне, з вершками! - Вiн аж плямкав у темрявi.