- А вода в коридорi! - проспiвала вона глузливо i спробувала зазирнути за спину Малька-Ванька. - Там ключ, у дверях, так? Я бачила, бачила!

- Забирайся геть! - нагримав вiн на Варю. - Немає чого тобi тут робити. Йди спати...

- Не пiду! - затялася Варя.

- Пiдеш! - Малько-Ванько штовхнув її.

- Сам iди!

- Ну ось, я тобi зараз... - почав вiн рiшуче. Та Варя наблизилась до нього, витрiщила очi й пiдкреслено прошепотiла:

- Я ось як заверещу!

Малько-Ванько зацiпенiв. Коли Варя вищала, навiть Яквас тiкав i ховався у своєму кублi. У дитсадку зчинялася тривога, всi - малi та старi - поспiшали Варi на допомогу.

Ось i зараз вона звично наморщила носика й трохи вiдкрила рота.

А що як справдi завищить?

Дiти схопляться...

Прокинеться Олеся Василiвна!

- Нi, нi! Ти тiльки смирною будь, - хлопчик схопив Варю за руку.

- Буду смирною, якщо вiзьмеш i мене з собою, - швидко пообiцяла Варя.

Ну що ти з нею вдiєш?

Взагалi Малько-Ванько i Варя частенько гралися разом, дiлились ласощами, їх навiть мали за друзiв, якщо можна назвати друзями дiвчинку й хлопчика, у яких такi рiзнi вподобання. Коли Варя шила платтячко для своєї ляльки Катрусi, Малько-Ванько майстрував автомашину. А коли Малько-Ванько лiз на шовковицю, Варя тягла його до басейну. Та все ж вони доходили спiльної думки i тодi разом лiзли на шовковицю або хлюпалися у теплiй водi басейну.

Але одне дiло гратися у басейнi, i зовсiм iнше - розкрити Велику таємницю чарiвної кiмнати!

Малько-Ванько важко зiтхнув.

- Гаразд, - вiн щосили намагався насупити бiлi бровенята. - Тiльки ж гляди менi!

А якщо говорити щиро, то вiн був навiть радий, що не сам пiде до чарiвної кiмнати. Бо невiдомо, що там за дверима...

ОСЬ ТАК ЧУДАСIЯ!

Вони обережно зайшли до кiмнати й зупинились.

Дверi за ними повiльно зачинилися.

Клацнув зловiсно замок.