Доктор Калюжний деякий час помовчав, нарешті по волі сказав:

— Якщо хочете від мене письмового висновку, то я, звичайно, скажу, що на підставі цих двох речень нічого певного визначити не можна.

— А якби вам треба було усно дати пораду, не по службі, а приватно, як ось, наприклад, зараз мені? — спитав Завірюха і прикипів поглядом до вузьких, міцно стиснутих губів лікаря.

— Тоді я сказав би так: можливо, що людина, якої стосується перше речення, померла на кілька годин раніше, ніж та, про яку сказано в другому реченні.

— Тільки можливо? — розчаровано мовив Завірюха

— Тільки, — сухо відповів лікар. — Якби була певність, то про це можна б написати офіціально.

— Але з погляду медицини не виключається, що людина померла на кілька чи, може, навіть на кільканадцять годин раніше? — гарячково уточняв капітан.

Доктор Калюжний узяв обидва протоколи і відшукав відповідні пункти.

— Бачите, я, наприклад, тут написав: “Ознак розкладу, дифузійних плям не виявлено”. Але не можна забувати, що труп чоловіка лежав у холодному підвалі, де був протяг, а це уповільнювало розклад. Якби я сам робив розтин обох трупів, то, напевне, зміг би знайти більше доказів на користь фактів, які вас цікавлять. Але, розумієте, нас зобов’язує правило територіальності, і тому справи пішли окремими шляхами.

— Це тільки — додаткове підтвердження того, — сказав, підводячись, Завірюха, — що навіть розумні правила у певних випадках можуть стати шкідливими.

Доктор Калюжний теж підвівся.

— Що ви хочете — така вже доля всіх правил. Але життя без них було б хаотичною плутаниною різноманітних починань окремих людей. Щоправда, — зауважив по хвилі, — якби той офіцер, що проводив слідство на Празі, уважніше вивчив обидва протоколи, то вій раніше прийшов би до тих висновків, які ви зробили тільки через тиждень.