— Авжеж, я казав про ту виставу, на яку ви йдете. Вона зветься “Чудове самогубство”. Детектив на дванадцять актів. Мені розповідав Пелка з оперативного відділу.

Капітан на мить замислився і раптом коротко сказав:

— Стоп!

“Варшава” заскрипіла гальмами і зупинилася так рвучко, що приватний фіат, який їхав позаду, тільки чудом не наскочив на неї.

— Я передумав. Не поїду на спектакль. Ось тобі квиток, і можеш піти сам, якщо маєш охоту дивитися детективи на сцені. А в мене їх досить у житті…

— Вам завжди щось спаде на думку… Але щодо спектаклю, то я не заперечую… Одразу ж вирушаю, як тільки вас одвезу. Наказ, хоч який він важкий, треба виконати, — вдавано зітхнув Юрек і рвонув з місця так, що прохожі, дивлячись на машину з голубим міліцейським ліхтарем, думали: “Знову щось трапилося!..”

Капітан скоса глянув на шофера:

— Тепер, мабуть, знаєш, куди їхати?

— Відомо куди — до професора! Глобус працює, пане начальник!

Капітан закурив і вже не обізвався жодним словом, аж доки машина не зупинилася перед сірим будинком на Сольцю. Подзвонив. У відповідь люто загавкав собака, потім двері відчинились і на порозі, тримаючи за ошийник чудову ельзаську вівчарку, з’явився літній чоловік.

— О! Яка приємна несподіванка! — щиро зрадів господар. — Сам Шерлок Холмс власною особою! Тор, привітайся!

Собака почав ластитися, лизати капітанові руки.

— Я не перешкодив тобі? — спитав Завірюха, знімаючи плащ і вішаючи його на вішалці.

— Перестань гратися в чемність і заходь до кімнати… Я зараз приготую каву…

Господар, чалапаючи стоптаними нічними капцями, зник за дверима кухні. Але за хвилину його пишна сива чуприна показалася в дверях:

— Якщо хочеш випити чогось міцнішого, то візьми пляшку в бібліотеці. Чарки там, де завжди…

Капітанові не хотілося пити; він витягнувся у кріслі і поглядом окинув добре знайому кімнату. Тор, позіхнувши, ліг на підлозі і поклав свою красиву морду на туфель гостя.