— Тор дуже швидко старіє, — похитав головою професор, — стає дедалі неповоротким і лінивим…

— Е-е, обгодовуєш його, собаці просто хочеться спати…

— То само собою, але десять років таки позначилися на ньому. Пам’ятаєш, який він був забавний, коли в 1948 році ти приніс мені його на іменини? Вип’єш до кави чарку “Мандаринового”?

Завірюха мовчки стежив, як професор наливав у маленькі чарочки чудовий лікер. Минулі десять років позначились і на ньому. Професор постарів. У борідці і на скронях стало більше сивих ниточок. Тільки погляд лишився той самий — гострий, бистрий, щомиті готовий спалахнути саркастичними іскорками. “Чи набагато він старіший за мене? — подумав капітан. — Років на п’ятнадцять…”

Дивною була ця дружба психолога і “поліцейського”, як називав себе жартома Завірюха. їх розділяло все: вік, освіта, професія. Але обидва трималися разом, і коли, бувало, тиждень—другий не зустрічалися — їм чогось не вистачало.

— Скажи мені, — обізвався капітан, ведучи свою думку, — що нас, власне, єднає? Що ти, професор і науковець, знаходиш у товаристві поліцейського — “глини”, як нас називають злочинці?

Верхар підвів уже сивуваті брови, глянув на світло через апельсинову чарку і усміхнувся в вуса:

— Браво! Ти стаєш психологом. Це й є перший доказ того, що ти не звичайна “глина”. А втім, ти ніколи не грішив надмірною скромністю. Звідки ж тоді оця назва — “поліцейський” — в устах талановитого слідчого?

— Але ти не відповідаєш на запитання, професоре! Ухиляєшся від зізнань… — зауважив капітан, ковтнувши лікеру.

Верхар знову посміхнувся, дрібна сітка зморщок біля очей, закритих окулярами в роговій оправі, надала його обличчю добродушного і трохи іронічного виразу.

— Підозрюваний має право відмовитись од зізнань. Ти сам мене вчив… Ну, а якщо говорити серйозно, то, на мій погляд, наша дружба ґрунтується на тому, що ми доповнюємо один одного. Я, мені здається, вводжу тебе в ширший світ, даю тобі трохи життєвих і наукових узагальнень. З тобою в мою самотність вливається хвиля живих, справжніх людських справ, ти розповідаєш мені про заплутані людські долі і трагедії, які повинні цікавити кожного психолога.