Ця фраза Гітлера наводиться в кількох описах розмови, як і фраза Канаріса про те, що в потрібний момент найдосвідченіші його люди опиняться за спиною Кремля.

Гітлер порекомендував Канарісу в Росії діяти сміливо, впевнено і не гребувати ніякими методами.

— Якщо, діючи в Чехословаччині, Норвегії і Польщі,— сказав Гітлер, — нам ще доводилось пам'ятати про традиційні симпатії до цих країн лідерів англосаксів, то в Росії все допустимо, аби лише повалити більшовицький режим. І тоді ті ж самі західні лідери своїми руками надінуть на нас ангельське вбрання.

Канаріс із цим цілком погодився.

— Дійте, адмірале! Бийте їх з розмаху! Стромляйте їм кинджал у спину! — швидко збуджуючись, уже майже кричав Гітлер. — Усе, що ви зробите, заздалегідь схвалюю Я вам цілком довіряю, і ваших грудей не вистачить для знаків доблесті, якими я вас увінчаю!

Канаріс без слів вдячно схилив свою вже дуже посивілу голову і тільки після пристойної для моменту паузи зауважив, що єдиними труднощами, які він бачить у Росії, є неосяжні розміри цієї країни.

— Це не Норвегія, — сказав він, — яку можна між сніданком і обідом перетнути на жіночому велосипеді.

У відповідь він почув небезпечну для нього заяву Гітлера:

— Ви недооцінюєте нашу націю. Я хочу нагадати вам, не хто інший, як росіяни, у війнах минулого досягали не лише Берліна, а й Парижа. І робили вони це, коли не було ні танків, ні авіації, ні автомашин.

І хоча Гітлер сказав це, криво посміхаючись самим лише правим боком обличчя, Канаріс вважав за краще промовчати, віддано дивлячись фюрерові в очі…

І, нарешті, сплив ще один, для нас найцікавіший епізод цієї розмови. Канаріс повів мову про труднощі з добиранням агентів для роботи в Росії. Вся справа в мовній проблемі. О, ці неповноцінні слов'янські мови! Жоден європеєць не може навчитись розмовляти по-російськи без акценту… Гітлер не дав Канарісу доказати, рвучко встав пристукнувши долонею по столу, карбуючи слова, промовив: