Словом, Канаріс розумів, що в генералів є досить претензій до даних військової розвідки російського плацдарму, але, ще не виходячи із дому, адмірал уже знав, як він всіх їх поставить на місце…

Рада прямо з цього й почалася — з критичних зауважень по головному меморандуму абверу. І першим заскрипів саме Паулюс. Він хотів цілком точно знати пропускну можливість російських залізниць на всіх напрямках і окремих дільницях, а також кількість рухомого складу і особливо паровозів.

— Вашому попередникові на посту квартирмейстера ці дані в свій час було передано, — як завжди, рівним і немов стомленим голосом відповів Канаріс. — Приймаючи пост, мій генерале, треба знайомитися не лише з кріслом попередника…

Так, одного з гри вибито. Хто далі? Невдача Паулюса розізлила генералів. Претензії посипались одна за одною. Один хотів «достовірно, а не приблизно» знати, хто стоїть проти нього по той бік Бугу. Завжди тихий, бо, як гадав Канаріс, завжди побоювався його, генерал Клюге раптом жовчно накинувся на меморандум, назвав його любительським витвором і вимагав переперевірки всіх даних по напрямку, що його цікавив, Брест — Москва. Представник повітряних сил, зіславшись на зацікавленість у цьому самого Герінга, хотів мати точні відомості про всі бази пального радянської авіації. Наостанку він під загальний сміх звернув увагу Канаріса на те, що в тій частині меморандуму, де подаються характеристики радянських військових літаків, є феноменальне відкриття: один із радянських бомбардувальників має швидкість, вдвічі більшу, ніж у винищувача «мессершмітт». «За таким літаком гнатися безнадійно, — іронічно сказав авіаційний генерал і після паузи додав: — Бо такого літака немає в природі».

Канаріс вислухав усе це, як завжди, із спокійним і навіть сонним виглядом, зрідка роблячи помітки в блокноті. Нарешті Гальдер надав йому слово.

Заглянувши в блокнот, Канаріс заговорив тихо і виразно: