Але поки що доводилося шукати цього нарвала в північній частині Тихого океану, і це означало, що для повернення у Францію мені треба було об’їхати навколо всього світу.

— Конселю! — крикнув я нетерпляче.

Консель був моїм слугою. Відданий хлопець супроводжував мене в усіх моїх подорожах; я полюбив цього славного фламандця, і він платив мені тим же. Це була істота флегматична від природи, добра за характером і старанна за звичкою; він спокійно зустрічав усі житейські несподіванки, був майстром на всі руки, здатний до всякої роботи і, всупереч своєму імені

Потершись серед учених нашого маленького товариства в Ботанічному саду, Консель сам дечого навчився і перетворився на спеціаліста в галузі природничо-наукової класифікації, який з швидкістю акробата пробігав усю драбину відділів, груп, класів, підкласів, порядків, родин, родів, видів і різновидностей. Але вся його наука на цьому Й кінчалася. Класифікувати — в цьому було його життя, більшого він не знав. Дуже розуміючись на теорії класифікації, але будучи слабким у практиці, він, я думаю, не міг би відрізнити кашалота від кита. І все ж, який славний і чесний хлопець!

Протягом десяти років Консель супроводжував мене скрізь, куди тягла мене наука. Ніколи не чув я від нього жодної скарги на тривалість подорожі чи на втому від неї. Ніколи не відмовлявся він од поїздки в яку-небудь країну, Китай або Конго, хоч як далеко це було б. Він вирушав у будь-яке місце, ні про що не розпитуючи більше. До того ж він мав чудове здоров’я, при якому не страшні ніякі хвороби.

Йому було тридцять років, і його вік відносився до віку його пана, як п’ятнадцять до двадцяти. Хай вибачають мені, що я повідомляю таким способом про свої сорок років.

Консель мав одну тільки ваду. Відчайдушний формаліст, він говорив зі мною завжди в третій особі, так що це часто дратувало мене.