— Конселю! — знову покликав я, починаючи водночас гарячково готуватися до від’їзду.

Звичайно, я був упевнений у цьому відданому мені хлопцеві. Як правило, я ніколи не запитував його, згодний він чи ні супроводжувати мене під час моїх подорожей. Але цього разу йшлося про експедицію, яка могла тривати невизначений час, про рисковану справу, про переслідування тварини, що здатна потопити фрегат, як горіхову шкаралупу! Тут було над чим замислитися навіть найхолоднокровнішій людині в світі. Що ж скаже Консель?

— Конселю! — покликав я втретє.

Консель з’явився.

— Пан кликав мене?

— Так, люб’язний. Збирай мене і збирайся сам. За дві години ми їдемо.

— Як буде завгодно панові, — спокійно відповів Консель.

— Не можна втрачати й хвилини. Складай у чемодан усі мої дорожні речі, одяг, сорочки, шкарпетки, не рахуючи, — тільки якнайбільше, і поспішай!

— А колекції пана? — зауважив Консель.

— Ними будемо займатися пізніше.

— А кістяки стародавніх тварин?

— Їх зберігатимуть у готелі. — А жива індійська свинка?

— Її годуватимуть без нас. А втім, я розпоряджуся, щоб увесь наш звіринець відправили у Францію.

— Значить, ми їдемо не в Париж? — спитав Консель. — Так… звичайно, — відповів я ухильно, — тільки ми зробимо так.

— Нехай буде гак, якщо це подобається панові.

— О, це справжня дрібниця! Дорога трохи непряма, от і все. Ми поїдемо на «Авраамі Лінкольні».

— Як буде завгодно панові, — відповів спокійно Консель.

— Ти знаєш, мій друже, мова йде про чудовисько… про знаменитого нарвала… Ми очистимо від нього моря!.. Автор двотомного твору «Таємниці морських глибин» не може відмовитись од подорожі з капітаном Фарагутом. Місія славна, але так само… і небезпечна! Невідомо, куди заведе нас нарвал! Ці тварини можуть бути дуже примхливі! І все ж ми поїдемо! Капітан у нас — молодець!..