Нед Ленд по-старому виявляв упертість у своєму недовір’ї: він демонстративно не дивився на море, якщо сам не стояв на вахті або коли поблизу не було кита. Тимчасом його дивовижний зір міг би зробити експедиції велику послугу. Однак вісім годин з дванадцяти впертий канадець читав або спав у своїй каюті. Сотні разів я дорікав йому за байдужість.

— Годі-бо, — відповідав він. — Коли навіть і існує якась тварина, пане Аронакс, то які в нас шанси її помітити? Адже ми йдемо наосліп. Кажуть, що бачили цього невловимого звіра в північних водах Тихого океану. Я це припускаю. Але ось уже два місяці минули від часу зустрічі з ним, а судячи з вдачі вашого нарвала, він, очевидно, не любить довго залишатися в одних і тих же місцях, Він має властивість переміщуватися з дивовижною швидкістю. А ви краще за мене знаєте, пане професоре, що природа не робить нічого безглуздого, і вона не дала б повільній за натурою тварині здатності швидко пересуватися, коли б ця тварина не мала в цьому потреби. Отже, якщо цей звір існує, то він уже далеко звідси!

Я не знав, що відповісти на це. Очевидно, ми йшли, як сліпі, але що нам залишалося робити? Наші шанси на зустріч з нарвалом були дуже малі. І все ж ніхто ще не сумнівався в успіхові і жоден матрос на борту не наважився б держати парі проти нарвала і його появи.

20 липня ми перетяли тропік Козерога під 105° довготи, а 27 числа того ж місяця — екватор на сто десятому меридіані. Зробивши ці виміри, фрегат рішуче узяв курс на захід і ввійшов у центральний басейн Тихого океану. Капітан Фарагут правильно думав, що краще плисти в глибоких водах подалі від континентів або островів, до яких тварина, очевидно, завжди уникала наближатися, — «безперечно, тому, що там для неї досить мілко!» говорив наш боцман. Отже, фрегат пройшов мимо островів Паумоту, Маркізьких, Сандвічевих, перетяв тропік Рака під 132° довготи і попрямував у Китайське море.