Але цього разу аудиторія професора Дроббера була незвичайною.

Посеред невеликої зали в кріслі сидів епіскоп баварський. Трохи позаду на звичайному стільці — поліцейпрезидент Шуббарт. У затишному простінку між двома вікнами вмостився секретар його преосвященства Штір. А біля самих дверей височіли два здоровенних поліцейських, між якими, як між двома колонами, стояли Отто Брунцлау та Еріх Шлезке.

Безталанний службовець Карельського муніципалітету жадібно ловив кожне слово професора, а його компаньйон, навпаки, понуро розглядав примхливе ліплення на стелі.

— Отже, опромінюючи нейтронами яку-небудь речовину, ми викликаємо в ній штучну радіоактивність, — виспівував професор Дроббер на мотив скорботної молитви Оровезо з опери «Норма». — Потім визначаємо, які і в якій кількості радіоактивні ізотопи утворюються в дослідному зразку. Цей метод, що називається радіоактиваційним аналізом, дає можливість за короткий строк і з великою точністю визначити якісний і кількісний склад будь-якого металевого вибору, зовсім не пошкоджуючи його. Сподіваюсь, панове, я пояснюю зрозуміло?

— Так, — сказав єпіскоп.

— Звичайно, — докинув поліцейпрезидент Шуббарт, який в силу свого становища був зобов’язаний розуміти все.

Штір кивнув головою. Шлезке і Брунцлау мовчали.

— Немає сумнівів, — виспівував далі професор, — що цей аналіз у нашій лабораторії провели б ефективніше. Але ми привезли апаратуру сюди — таке побажання його преосвященства. І я сподіваюся, що він не нарікатиме, коли ми забаримося.

— То як же ви можете довести, що донесення пробста кассельського монастиря — не підробка? — звернувся епіскоп до Шлезке.

— Ваше преосвященство, — з почуттям мовив Шлезке, — ваше преосвященство, хіба я насмілюся брехати вам? Ні, я не насмілюся брехати його преосвященству! Скільки років прослужив я бездоганно і безгрішно? Я прослужив бездоганно і безгрішно сорок років і прошу зважити, що починав я службу як чиновник баварського, так, саме баварського, єпіскопства!