_Еврика_ (до Геннадiя). Вони обоє з привiтом. Особливо Чорний. Вiн, наприклад, завжди у кутку сiдає.

_Санько-Чорний_ (швидко). Щоб усiх бачити. Що ж тут такого?

_Еврика._ Боїшся, щоб тобi в спину нiхто не дивився. Лiкуватися треба.

_Денис._ Не лiкуватися, а пити з меншим ентузiазмом.

_Санько-Чорний._ От i пий собi без ентузiазму... До речi, з тобою нiколи не буває такого, коли вип'єш: немов всюди повно битого скла. I варто ледь-ледь поворухнутися, як воно може вп'ястися у тiло. I у ротi теж... Боюсь тодi язиком ворухнути, щоб не наколотися...

_Еврика._ Я ж казав.

_Лада._ Чорний, досить мiстики! (До всiх). Давайте пограємо у що-небудь! (Пауза). У що б його пограти?..

_Геннадiй._ А у що ви завжди граєте?

_Лада._ Завжди?.. (Пауза).

_Геннадiй._ Ну, наприклад, цiєї суботи.

_Лада._ Ах, у суботу... У фанти грали... (Весело). А й справдi, давайте у фанти!

_Еврика_ (буркотливо). Знову цi дошкiльнi iгри...

_Лада._ Чому дошкiльнi? Таке скажеш!..

_Геннадiй._ А як у це грають?

_Лада._ Дуже просто. Беремо в кожного якусь рiч, ну гаманець, гребiнець, авторучку... Складаємо в капелюх. Один стає "самоваром" - це той, хто вiдвертається лицем до стiнки, щоб не пiдглядати. Я, наприклад, виймаю по черзi рiч i питаю "самовара": "Що зробити цьому фанту?" "Самовар" наказує що-небудь несподiване. А вiдмовлятися не можна. Буває дуже смiшно!..

_Геннадiй._ Ну, наприклад, було щось смiшне у суботу?

_Лада._ Ого! Санько-Бiлий мусив з'їсти кактус.

_Денис._ Такий хороший кактус пропав!.. Нiчого смiшного!

_Геннадiй._ Мабуть, Бiлий де дуже смiявся.

_Еврика._ Чого ж, вiн тримався мужньо. Навiть сказав, що у кактусi багато вiтамiнiв.

_Лада_ (насмiшкувато). А потiм ридав у куточку.

_Санько-Бiлий_ (показуючи Ладi кулак). Зараз сама заридаєш!

_Геннадiй._ Нi, здається, у вас було не дуже весело.