- Не хотiла б вас розчаровувати, але я з Києва.

- Це вiдомо, в Києвi ви з'явились рокiв двадцять шiсть тому, а от...

- Хитрун! - засмiялася Муза. - Хоче вивiдати... Я й так скажу: живу на цьому свiтi двадцять вiсiм, не одружена...

- Менi щастить!

- Давайте без натякiв. Хоча... Ви ж про квартиру не знаєте, правда?

- В мене є де жити. А що?

- Коли б не розкiшна квартира, я, мабуть, уже одружилася б. А то менi все здається, що домагаються не мене, а квартири... Та дачi, та батькiвської "Волги"... Ну, та грець з ними! Я перебила вас.

- А про що я саме говорив? Ага, згадав. Нiч у Гiмалаях...

- Цiкаво, як ви натрапили на того "їжачка"?

- Отож, я стояв i милувався небом, а тодi опустив очi на землю i побачив за кiлька крокiв перед собою блiдо-фiолетове свiтiння. Подумав, що це слiди зоряного сяйва на сiткiвцi очей. Зажмурився, аж нi - свiтло нiби струмує iз самої землi, наповнюючи коротюсiнькi кривулястi провiднички. Може, то жилки якогось кристала? Пiдходжу, нахиляюсь - колючка. Виткнулась бiля камiнця та й свiтиться, подає про себе вiсть. Удень, звичайно, я б її не помiтив, а якби й помiтив, то не звернув би уваги. Ми тодi дослiджували рослини соковитi, з плодами - там є справжнi фармацевтичнi фабрики. Мiж iншим, ми зiбрали флакончик такого екстракту... Ще один дарунок Шамбали! Дивовижнi властивостi! Сподiваємось, допоможе в боротьбi з найтяжчими хворобами. Ну, а тут - суха колючка! Тiєї ночi я майже не спав - перед очима був той феномен.

- Уранцi викопали?

- Е, нi, так зразу не можна. А раптом загине, втратить свої властивостi? Необачнiсть може завдати непоправної шкоди. Ми все обмiркували, виробили цiлу програму дiй. Насамперед, звичайно, почали шукати ще один екземпляр. Обстежили кожен камiнчик, кожну грудочку в радiусi, може, з пiвкiлометра - цiлий тиждень шукали, i все марно. Хто його знав, може, така дивовижа одна-однiсiнька на сто квадратних кiлометрiв! Або з'являється раз у десятилiття чи навiть у столiття. От i зустрiнься. Вирiшили ризикнути викопали ту колючку з грунтом, пересадили у горщечок. Дарунок Шамбали! Тепер уже з нетерпiнням очiкували вечора. I яка ж була наша радiсть, коли в темрявi намету засвiтилися цi головки!