- Це явище, як помислити, не вкладається у схему зворотного зв'язку. Природа б'є на сполох доти, доки пожежа не буде погашена. Принцип гарантiї, чи що. Це не тiльки iнформацiя, а її наказ, вимога дiї.

- Ви, може, подумали, Ростиславе... не знаю, як вас по-батьковi...

- Не треба церемонiй. Менi тридцять, i я теж неодружений.

- Може, ви подумали, що я пiклуюсь про себе. Зовсiм нi. Мозолi - це, зрештою, дрiбниця. Але скiльки пiдлостi i жорстокостi робиться на свiтi через бiль! Як подумаєш, то аж страшно стає.

- На жаль, це так, Музо. Але Природа тут нi при чому.

- Та мабуть, - зiтхнула. - А все-таки... удосконалення не завадили б. От би перехитрити Природу!.. Та це загальна балачка. Ви не Докiнчили про свого "їжачка".

- Та була з ним пригода. Хлопцi несли гербарiй, а цього незнайомця я взяв сам. Тримав, як малу дитину, бiля грудей, i на тобi: щойно зiйшли на невисоку сiдловину, як над горою, може, з пiвкiлометра вiд нас, з'явилася велика свiтляна куля. "Лiтаюча тарiлка!" - загукали хлопцi. Я крутнувся в той бiк, не втримав рiвноваги, упав i скотився вниз. Одразу ж все зникло. Хоча хлопцi казали, що бачили навiть люки чи iлюмiнатори, а я впевнений, що то якийсь свiтловий атмосферний ефект, сам по собi дуже рiдкiсний i цiкавий.

- Що ж було далi?

- Та що, горщечок розбився на друзки, грунт розсипався, колючка десь зникла. При цьому я забився колiном, воно напухло i болiло страшенно, та я повзав, шукаючи рослинку, i ненароком уколовся об неї саме тим болючим мiсцем. Ну, думаю, щастить - сiм голочок уп'ялося!

- Так часто буває. - Муза спiвчутливо хитнула головою. - По собi знаю.

- Еге, менi кольнуло, але буквально через кiлька секунд колiно перестало болiти, пухлина почала спадати, я пiдвiвся i пiшов, навiть не накульгуючи. Отак випадково ми п дiзналися про лiкувальнi властивостi "їжачка". А тепер ось його укол допомiг вивести iз шоку i нашу туристку.