- А що каже твiй "Оракул"?

- Поки що загроза iснує. Ще не минув рокований термiн.

- А коли минає?

- Днiв через три. - Хайман усмiхнувся. - Ти так хвилюєшся за Колверта, нiби вiн твiй родич.

- Вiн людина, громадянин, - обличчя Дайани спохмурнiло, - як же нам не хвилюватись?

- Заспокойся, все буде о'кей, вiн же не маленька дитина.

- А ти все-таки примусь ще свого "Оракула"...

- Само собою, - запевнив Хайман, - комп'ютер увесь час одержує данi про ситуацiю i кожного дня викидає прогноз.

Нарештi настав день, коли Хайман бадьоро повiдомив:

- "Оракул" вважає, що небезпека для Колверта минула. I, за всiма ознаками, вiн здобуде перемогу на виборах.

Дайана зрадiла, обличчя її звеселiло, i вже на Хаймана дивилися з екрана очi, повнi свiтла i тепла. Того ж вечора вони зустрiлися, i тiльки й розмов було, що про Колверта.

- От буде справедливо, якщо вiн переможе на виборах! - сказала Дайана, прихиляючись до Хайманового плеча. - Ти чув, як вiн виступав за права жiнок?

- Так, це прогресивний дiяч, вiн, певна рiч, переможе того мурмила з волосатими руками.

Хайман тримався спокiйнiше, анiж тодi, але часом непомiтно позирав назад: чи не тягнеться за ними "хвiст"? Нiчого пiдозрiлого не помiчав. Скидалося на те, що гангстери залишили його в спокої, навiть за "Карткою фатуму" не з'являлися. Хоч... Може, дiзналися, що тепер "Оракула" пильнують агенти полiцiї? Як би там не було, Хайман i Дайана тiшилися спокоєм.

Але в день виборiв спокiй вибухнув. I саме тодi, коли вони, забувши про все на свiтi, шугали на скутерi по синьому шовку Озера Молодостi. З екрана, вмонтованого на панелi керування, прилизаний диктор повiдомив про зникнення Колверта i про зрослi шанси огидного Дайанi мурмила.

Хайман одразу ж зупинив скугера. Хвилi вляглися, розгладились, небо з'єдналося iз своїм вiдображенням, i вони повисли в порожнечi.

- Як же це так? - розпачливо скрикнула Дайана. - Де ж справедливiсть?