- Подумки? - Соул усмiхнулася, хоч її обсипало холодом. - Там потрiбно манiпулювати iз живим матерiалом.

- Перестань доскiпуватись, - Фаннi взяла свого кавалера за руку, i вони подалися в глиб алеї.

Несподiвано виринув здогад: Фаннi зв'язана з Чорною Трояндою. Фаннi, найближча подруга... Чи, може, цей художник? Чи Мовчун? А може, вони всi змовилися проти неї?

Озирнулася навколо - дерева стоять похмурi, кущi збирають темiнь, i нiде не видно й душi - справжнiсiнька пастка. Фаннi зi своїм другом попереду, художник трохи вiдстає... Тiкати?

Ноги їй враз обм'якли, i Соул, щоб не впасти, сiла на траву.

- Сидiть, не ворушiться!

Художник вихопив iз широкої кишенi пiджака блокнот, з другої - пачку кольорових олiвцiв i, стоячи, почав малювати.

- Якби ви знали... в цiй позi... Наче бiла квiтка на зеленому!

- Слава богу, хоч не чорна... - знiчено посмiхнулась Соул.

Нервове напруження почало спадати, дiвчина вже подумки дорiкала собi: це ж фобiї, безтiлеснi примари страху обступили її душу, а вона пiддалася... Мабуть-таки, нервове виснаження дiйшло критичної межi. А Фаннi молодчина... Свiже повiтря, новi враження... Художник справдi цiкавий... Невже я йому подобаюсь? А як же передати майбутнiм поколiнням хист до малювання? Кожна нормальна людина має художнє чуття...

- Погляньте, Соул. - Художник простягнув їй блокнот. - Якщо погодитесь позувати... Хотiв би написати портрет.

Не пiдводячись, дiвчина розглядала ескiз. Лiнiї динамiчнi, енергiйнi, отже, та хвилинна слабкiсть на обличчi не вiдбилася, i нiякого страху, а то вiн зафiксував би обов'язково.

- Гарно, але... iдеалiзовано.

Художник допомiг їй пiдвестися, ще кiлька хвилин вони вдвох розглядали ескiз.

- Iдеалiзацiя? Нiскiлечки! - запально вигукнув художник. - Я не фальшую, отака ви є: дiвчина рiдкiсної вроди.