Фаннi запрошувала трохи розважитись у парку, все-таки сьогоднi день вiдпочинку, а в неї он такий стомлений вигляд, темпi кола пiд очима, не можна ж так нехтувати здоров'ям. Там буде цiкава компанiя, .один гарний хлопець давно вже хоче з нею познайомитись. О, це справжнiй красень, iнтелектуал, якщо й цього разу вона вiдмовиться, то всiх образить смертельно, а та злощасна лабораторiя один день перечекає, нiчого з нею не станеться, штами не пропадуть, адже є спостережники...

"А чому б i справдi не зробити паузу? - подумала Соул. - Може, й напруження спаде, позитивнi емоцiї, змiна вражень заглушать тривогу".

Прогулянка серед натовпу дерев i кущiв була напрочуд цiкава й весела.

- Ти мабуть, забула, яке й небо над нами! - смiялася Фаннi. - Все нидiєш у своїй лабораторiї.

- Е, нi, - заступився за Соул красень, з яким її оце познайомили, нидiти, бачу, не в її натурi, правда ж? - i поглянув у вiчi проникливим поглядом. Не ждучи, що вона скаже, провадив далi: - Генна iнженерiя - це ж творчiсть, та ще й яка! Генетики перебирають на себе прерогативу самого господа-бога.

Соул приємно було слухати юнака, їй iмпонувала його легка iронiя, несподiванi повороти думки.

- От ми, художники, теж творимо. На площинi зображуємо тримiрнiсть, глибину, викликаємо у глядача враження об'ємностi. Але це ж iлюзiї! А генетики доповнюють природу новими, цiлком реальними витворами.

Соул, м'яко усмiхаючись, заперечила:

- Е, не кажiть. Створити iлюзiю - хiба не чаклунство? Менi, скажiмо, Легше вмонтувати ген у спiральку, анiж намалювати пейзаж. З цiєї причини я витратила багато зусиль, щоб перебороти комплекс неповноцiнностi.

- Але ж ви себе знайшли? - спитав художник.

- Генетика мене знайшла, - усмiхнулась Соул.

Їй було весело, голосно смiялась, та коли в уявi раз по раз висвiтлювався букет чорних квiтiв,- хмурнiла, блиск очей пригасав.

- Ви чимось стривоженi, Соул? - спитав художник, заглядаючи їй в обличчя. I дiвчинi сяйнуло: знає!..