- Капiтан iде нам назустрiч, - повiдомив Кiр, безперервно обертаючи на бiгу кущики антени. - Капiтан прискорив ходу... Бiжить... зупинився...

- Ну, ну? - квапив Микола.

- Капiтана наздоганяє рухлива поверхня...

- Що ж то таке? - нетерпляче спитав штурман, коли Кiр замовк. Але робот не вiдповiдав: уперше вiн зустрiвся з явищем, яке, не змiг пояснити.

"Нiчого, - подумав Микола, не дочекавшись вiдповiдi, - тут, на чужiй планетi, ти, голубе, матимеш непогану практику. 1 в наступному польотi будеш бiльше знати й розумiти. Полечу i я з тобою в нову експедицiю... Якщо живий залишуся..."

- Капiтан зникає, - сказав раптом Кiр.

- Як це - зникає? - у вiдчаї закричав Микола. - Шукай пильнiше! Збiльш потужнiсть iнфращупа!

- Потужнiсть iнфращупа гранична. Бачу лише тулуб капiтана... Тiльки голову... Обличчя... Капiтана... нема...

- Вперед, вперед, - мов божевiльний, повторював штурман. - Ми його знайдемо, хоч всю планету перериємо!

Темрява густiшала, i, хоч Кiр "бачив" у нiй не гiрше, нiж удень, Микола звелiв йому ввiмкнути прожектор. Тремтячий, плигаючий струмiнь свiтла вихоплював з мороку то стовбур рослини, зiгнутої, як кобра перед стрибком, то пучки блискучих ниток, що легко розривались вiд дотику.

5

"...Всерединi конус був залитий мертвотним бузковим свiтлом. Коли очi трохи звикли, я став розрiзняти окремi предмети.

Конiчна вершина здiймалась високо вгору, гублячись у сутiнках.

Я лежав, не маючи змоги поворухнутися, а надi мною, здiймаючись пiд купол, перетинались складнi лiнiї невiдомих конструкцiй.

Раптом я вiдчув, що можу рухатись. Я пiдвiвся i випростав занiмiлi руки й ноги. Тої ж хвилi менi легенько шпигнуло в колiнах. Зробив кiлька непевних крокiв, i бiль щез. Але варт було зупинитись, як у колiнах знову зашпигало.

I я поволi пiшов уперед. Нарештi попереду виник у хаосi дивовижних конструкцiй невеликий овальний отвiр. Я зупинився перед ним у нерiшучостi, i бiль у колiнах одразу став нестерпний.