Наважившись, полiз в отвiр.

Стiнки його були еластичнi i пружнi. Несподiвано вiдчув пiд ногами порожняву i полетiв униз, боляче вдарившись об тверду ввiгнуту поверхню.

Люк, у який я впав, зачинився за мною з глухим стуком.

Трохи очумавшись пiсля падiння, оглянувся. Стiни раптом замерехтiли аквамарином, i я зрозумiв, що лежу на днi величезної сфери.

Потiм пiдлога вислизнула з-пiд нiг. Схопитись i втриматись не було за що. Невiдома сила пiдняла мене над пiдлогою. Я борсався в повiтрi, безпомiчний, мов кошеня, яке схопили за шкiрки.

Приблизно в центрi сфери я завис, злегка гойдаючись. "Можливо, це збалансоване електромагнiтне поле", - подумав я..."

6

Все сталося так швидко i настiльки фантастично, що Микола до ладу не встиг i змiркувати.

Перед очима з'явився килим, сяючи рiзнокольоровими вогниками. Вогники швидко перебiгали з мiсця на мiсце. Потiм килим посунув на робота i людину.

I тодi Кiр зробив те, що йому було наказано робити в разi гострої небезпеки: ввiмкнув променемет...

Якась сила вдарила Миколу так, що в очах попливли кола i, вiдiрвавши од робота, кинула на землю. Юр пiдплигнув угору i, падаючи, звалився набiк. Щупальця його безпомiчно засмикались.

А коли Микола отямився i звiвся на лiкоть - навколо вирувало полум'я... З усiх бокiв наступала рiвна ревуча стiна вогню.

- Радiальна швидкiсть руху полум'я до центра кола - два сантиметри на секунду, - повiдомив робот, знайшовши, нарештi, рiвновагу.

"До центра, цебто до нас", - вжахнувся Микола.

- Скiльки од нас до фронту?

- Сiмдесят п'ять метрiв по радiусу, - чiтко, як завжди, вiдповiв Кiр.

Нестерпна спека дихала в обличчя.

I раптом високе полум'я щезло.

Микола стрибнув на робота - його обережно обхопило одне з щупалець. Пробiгши метрiв з п'ятдесят, робот рiзко зупинився. Микола глянув униз - о жах! - пiд ногами була прiрва, на днi якої клекотiла темно-багряна лава. Вона пiдмивала берег, великi брили гучно обвалювались униз i, зiткнувшись з лавою, перетворювалися в пару.