Напружуючи волю, Вiкторiя дивилася в перископ, на якому телемеханiзм проектував зображення Землi. Ось все меншою стає куля рiдної планети, тане в фiолетовiй безоднi Космосу. Ще кiлька хвилин - i перевантаження закiнчилося. Нiби гора звалилася з плечей дiвчини. Вона включила регулятор для рiвномiрного прискорення зорельота, потiм з трудом пiдвелася i почала перев'язувати руку...

Рана була неглибокою. Куля не зачепила кiстки...

Згадавши останнi подiї, Вiкторiя похитала головою. Вона нiколи ранiше б не повiрила, що зможе так рiшуче дiяти, та ще й пiдстрелити свого шефа!.. Дiвчина вiд задоволення засмiялася!.. Тепер плану Валi нiщо не загрожує!..

Вiкторiя вiдразу визначила напрямок польоту корабля i почала корегувати його згiдно тих даних, якi були одержанi в обсерваторiях. Потiм вона згадала, що Тригуб посилає радiосигнали на Землю, i спiймала цi сигнали, покрутивши ручки настройки. Пройшло кiлька хвилин, i очi Вiкторiї радiсно блиснули. В динамiку зазвучав спокiйний милий голос:

- Алло! Алло! Земля! Проходжу орбiту Марса!..

Тепер Вiкторiя абсолютно точно виправила шлях корабля по радiопеленгу i, коли закiнчила цю роботу, нарештi, полегшено зiтхнула. Тепер вона напевне дожене Валерiя!..

Вiкторiя перевела регулятор прискорення на кiлька сантиметрiв вперед. Десь далеко заревли дюзи, корабель дрiбно-дрiбно задрижав, а потiм всi звуки злилися в протяжне виття. Тепер космольот летiв з прискоренням 35 метрiв на секунду! Це було в кiлька разiв бiльше проти нормального! Хай! Що буде!

Страшна сила втиснула її в подушки крiсла, знову скувала руки i ноги! Нiчого! Вона витерпить! Зате скоро її космольот наздожене корабель Тригуба...

Дiвчина байдуже глянула на барвистий вiзерунок зiрок в iлюмiнаторi i втомлено закрила повiки. Вона лише тепер вiдчула, що дуже втомилася... Захотiлося їсти!.. Вiкторiя дотягнулася рукою до трубки, яка була з'єднана з термосом, i зробила кiлька ковткiв. Рiдкий шоколад повернув їй сили, яснiшими стали думки.