Зв'язкўвець втомлено потер лоба й вимучено посмўхнувся.

- Неймовўрно! - захоплено прошепотўв його товариш. - Оце вўн такий, пўрокўнез?

Чоловўк буркнув щось ствердне.

- Але не можна ним зловживати, - додав вўн по паузў й поморщився вўд наростаючого головного болю. - Все, пўшли додому.

Вўн впевнено розсунув руками очерее. Другий зв'язкўвець, весь час оглядаючись, рушив слўдом.

- Десантник?

- Та який з мене десантник? - безтурботно засмўявся Юр Хелл. Зв'язкўвець.

- Угу, - буркнув сивий сухорлявий дўдок. - Всў ви тут - зв'язкўвцў, транспортники, енергетики. А дома - десантник, розвўдник! За ящерами ганявся, стрибунцўв голими руками давив, на стонўжок взагалў уваги не звертав...

Юрўй делўкатно промовчав.

Та вас за сотню крокўв можна вўдрўзнити! - розпалився дўдок. - Ви ж наче пружини, скрученў, торкни рукою - й вўдлетиш! Ви ж небепеки чекаете на кожному кроцў, кожний об'ект оцўнюете спочатку з точки зору його безпечностў, а вже потўм все ўнше! Без автомату або лазеру поруч з лўжком заснути не можете!..

"Що це з ним?" - здивовано подумав Хелл.

- А тут ще й пўрокўнез! Я б того розумника, що вигадав вам тў операцўў робити, самого спалив! а тобў часто палити доводилось? зненацька спокўйнўшим голосом запитав психолог.

"Чого це вўн так раптом полагўднўшав? Еге, ось в чому справа! Це ж тест! Якщо зараз зўрвусь, почну вихвалятись, або ж, навпаки, скажу, що зовсўм не стрўляв - пертись менў на операцўю, а значить ще з мўсяць пўсля прильоту нудитись десь в лабораторўў..."