Всi шестеро кiбернетикiв - група Гора - буквально збилися з нiг, налагоджуючи апаратуру. Людям активно допомагали роботи. Там, де вимагались безстороннiсть, точнiсть i терпiння, вони були незамiннi.

Скоро капiтан подасть команду, i вiн, головний кiбернетик "Ренати", поверне бiлу пластмасову ручку рубильника. I рiвно через десять хвилин спрацює реле часу. Вiд людей уже нiчого тодi не залежатиме. Всi члени екiпажу до того часу лежатимуть кожен в своїй ваннi, намагаючись дихати глибоко i рiвномiрно, розслабивши м'язи. Тiло буде опущене в бiорозчин по горло. Потiм рiвень бiорозчину буде пiднiматись, а органiзм все глибше i глибше провалюватиметься в бездонний сон, близький до небуття...

Стафо вивiв iз задуми сяючий екран виклику. Штурман був вражений, побачивши, як за кiлька годин змарнiло i постарiло капiтанове обличчя.

- Як у вас справи, Стафо?

- Все гаразд, товаришу капiтан

- Навiгацiйний пульт?

- Дiє безвiдмовно.

- Програма поведiнки "Ренати"?

- Повнiстю завдана кiберсхемi.

- Iдiть в бiозал.

- Єсть.

- Не затримуйтесь: на реле часу вже подана команда. їдьте краще на аварiйному ескалаторi, вiн домчить вас за пiвтори хвилини...

Екран погас.

Стафо рвучко звiвся, звично осмикнув комбiнезон. Потiм натиснув на екранi виклику кнопку бiолабораторiї. Перед ним поволi пропливла маленька каюта, вся заставлена приладами. Кольорове зображення було досить чiтке, ї Стафо виразно бачив кожну пробiрку, колбу, реторту Але лабораторiя була порожня. "Певно, Марiйка уже в бiозалi", - вирiшив Стафо. Про всяк випадок вiн увiмкнув екран огляду коридорiв. I одразу побачив, як у кiнцi вiдсiку Марiя смикає i не може вiдчинити дверi. Стафо натиснув кнопку збiльшення, i перед ним на весь екран виросла тоненька постать дiвчини. Особливо впали в око Стафо її руки, що вчепилися в ручку дверей, по-дитячому прикушена губа i повнi слiз очi.