Що дiяти? Вiн приречений. Стафо метнувся до люка, але на пiвдорозi безпорадно зупинився, зрозумiвши - пiзно. Всi його товаришi охопленi глибоким анабiотичним сном. I Марiйка, певно, там. Вона обов'язково там!.. Ну, що ж, якщо вiн, Стафо, й загине, це не зiб'є "Ренату" з правильного курсу, його друзi, безперечно, розгадають таємницю гальмування зорельота i знайдуть шлях до рiдної планети.

Але ж до дiдька безглуздо загинути через дурну випадковiсть. Та нi, вiн так просто не здасться. Стафо облизнув смаглi вуста. Насамперед треба вжити заходiв проти перевантаження. Бiгти назад, в рубку, де є протиперевантажне крiсло? Нi, не встигне...

Ага! Наглухо затягнувши застiбку комбiнезона, Стафо швидко крутнув регулятор невеликого балона iз стисненим повiтрям, вмонтованого всерединi комбiнезона. Комбiнезон одразу роздувся, мов куля, щiльна прогумована тканина облягла, стиснувши ноги штурмана, i погнала кров у верхню частину тiла. Вiд приливу кровi Стафо вiдчув легке запаморочення.

Несподiвано тiло його стало важчати, а затим нездоланна сила жбурнула Стафо до стiни коридору. Стафо не встиг викинути руки i боляче вдарився лобом. Штурмана люто швиргонуло ще раз, на крицеву штангу-поручень. Стафо вiдчув у ротi солонуватий присмак. Одночасно до горла пiдступила нудота. "Ну, ось i все", - тiльки й устиг подумати Стафо. Останнiм зусиллям волi вiн забрався в куток вiдсiку, за повiтряний кондицiонер. Кондицiонер мiрно дзижчав, мовби нiчого не трапилось.

Вiн опам'ятався вiд того, що автосистема комбiнезона ввiмкнула кисневу подачу. Стафо жадiбно ковтав гостру, свiжу цiвку кисню, яка струмувала йому просто в обличчя. Який час минув? Неймовiрним зусиллям Стафо звiльнив з-пiд свого кiлькатонного тiла руку й поволi присунув до очей. На це вiн витратив хвилин з десять. Та зусилля штурмана виявились марними: годинник розбився вiд удару об крицеву штангу.