Поволi вiдiрвавшись вiд породи, пливла до нiг Гаррi велика грудка якоїсь руди, подiбна до велетенської булави, а в нiй... Бор хотiв протерти очi, та перешкодив шолом... а в нiй сяяли зеленими, голубими i червонуватими вогниками, вкрапленi в гнiзда, велетенськi самоцвiти!.. А серед них було не менше двох десяткiв алмазiв!.. Як йому повезло! Це ж королiвське багатство! За законом космонавтiв - перша знахiдка члена експедицiї належить тому, хто знайшов її! Який подарунок Елiзабет!..

Гаррi оглянув заглибину, де виднiлися ще самоцвiти менших розмiрiв i, не знайшовши нiчого подiбного до першого самородка, попрямував назад. Тепер тут бiльше нiчого робити! Астероїд придатний для розробок, i експедицiя може розпочинати роботу, щоб вибрати жили самоцвiтiв, якi вiн знайшов!..

Знову виринуло з-за скель Сонце. Гаррi виключив прожектор. Потiм присiв на кам'яний виступ i почав розглядати свою знахiдку.

Пiд промiнням Сонця самоцвiти засяяли ще чарiвнiше. Вони переливалися безлiччю найчистiших барв, милували око Гаррi чудовими формами i величиною...

Раптом Бор вiдчув, що хтось стоїть за спиною, i мороз пробiг по шкiрi. Вiн обернувся. То повернувся Скеч. Його обличчя було сухе i зле, очi не вiдривалися вiд знахiдки Гаррi.

- Чому ви не вiдповiдали менi? - рiзко запитав Скеч, нарештi, поглянувши в обличчя Бора.

- Радiо зiпсувалось, - збрехав Гаррi.

- Гаразд! - пом'якшав Генрi. - Значить, у вас удача... Прекрасно! Надiюсь, що ви будете джентльменом i менi, як старшому, подаруєте цей маленький сувенiр?! А?

- Як? - не зрозумiв Гаррi. - Який сувенiр?

- Наївна дитинка! - сухо засмiявся Генрi. - Ну, оцю каменючку, яку ви знайшли!..

- Зачекайте, Генрi, але ви, певне, забули, що ця знахiдка належить менi по правилах космонавтiв!..

Генрi знову неприємно засмiявся:

- Я нiчого не забув!.. Але ви знайте, що є ще iншi закони - закони старшинства! Вони велять, щоб такi молокососи, як ви, слухалися старших!..