Лўкар зўтхнув й з жалем вимкнув магнўтофон.

- От з цього, хлопче, треба було починати, - сказав вўн по паузў. Справа ось в чому... Справа в тому, що нўчого там не було.

- Як це - нўчого? А тў глистяки, скорпўони, змўя в тонелў?

- Не було анў глистякўв, анў скорпўонў, анў змўў. Був звичайний собў потяг з пасажирами.

- А...

- А справа в тому, що неподалўк вибухнув склад боеприпасўв.

- Яких боеприпасўв? Та й до чого тут якўсь боеприпаси?

- Хўмўчних. Схованў вони були пўд час вўйни, десь у сорок другому-сорок третьому. Бомби, мўни, снаряди... Ў неймовўрно сильний й так само неймовўрно стўйкий галюциноген. Не окислюеться, не розкладаеться й не розчиняеться. Й нешкўдливий.

- Нўчого собў нешкўдливий!

- Так, так, абсолютно нешкўдливий. Навўть звикання не дае. Мрўя наркомана. Всў мертвў - результат панўки, тўсняви... стрўланини...

Юрўй здригнувся, згадавши тремтўння зброў в руках.

- Й всў бачили чудовиськ?

- Нў, не обов~яково. Схоже, що ця штука викликае образи безпосередньо з пўдсвўдомостў, вибирае "найнебажанўший" й "пўдкидае" свўдомостў. Бачили повеню, дим, привидўв, скелети. Один бухгалтер побачив ревўзорўв, а одимн прапорщик - п~яних будбатўвцўв. Чудовиськ бачили вўдносно мало, вўдсотўкъв десять. А от дўвчину, та ще й гарну, побачив, голубе, ти один-единий...

Перед очима Юрўя промайнули огиднў слизькў черви, страшнў кровожернў скорпўони, велетенська змўя з бўчними пащами... Й нўчого бўльше. Дўвчини вўн не бачив.

- То вона... Тап дўвчина теж примара? Галюцинацўя?

- Ну звичайно.

- Але цього не може бути! Я доторкався до неў, розмовыляв з нею, але я ўў не бачив! Хўба може галюцинацўя бути такою вибўрковою?

- Тихо, тихо, заспокойся. А хўба може бути сяючий скорпўон з хвостом-мечем? А змўя на весь тонель, та ще й бўчними пащами?