- Так, - вiдповiв син, намагаючись не дивитись на розгнiване батькове обличчя. Вiн розглядав спочатку кiнчики своїх черевикiв, потiм перевiв погляд на шосе, понiвечене гусеницями танкiв, потiм подивився на танк у центрi площi й розкрив рот вiд здивування: бiля правої гусеницi, швидко пульсуючи чорним драглистим тiлом, причаїлось маленьке, з кулак завбiльшки, створiння, схоже на восьминога. Вигляд цiєї невеличкої тварини викликав чомусь вiдчуття крайньої вiдрази, змiшаної з страхом.

- Тату, - ледь чутно промовив син. - Дивись, он там...

- Що "он там"?! - гаркнув солдат 15/01 БВ Тремпс, дивлячись у той бiк, куди показував палець зблiдлого хлопчика. - Нiчого там немає! Що за вигадки? Ти мене зовсiм не слухаєш! Наказую слухати уважно!

- Слухаю! - звичка до покори виявилася дужчою вiд цiкавостi.

- Тож слухай. Я все постараюсь розтлумачити тобi коротко i зрозумiло. Ти любиш Великого Батька всiх солдатiв?

- Так!

- А своїх соратникiв?

- Звичайно.

- Тепер помiркуй. На однiй шальцi терезiв усе мiсто, Великий Батько всiх солдатiв, твоїх соратникiв i твiй батько, а на iншiй мати-зрадниця. Кому ти вiддаси перевагу?

- Але ж я маму... Мама, вона...

- Ну! - солдат 15/01 БВ Тремпс не давав часу на роздуми. Вирiшуй! I не забувай про свiй обов'язок солдата В! З ким ти?!

- З соратниками, - повiльно вiдповiв солдат В 16/01 ВГ Тремпс, починаючи розумiти, як грубо вiн помилявся ранiше.

- Молодець! - батько не мiг стримати вдоволеної усмiшки. - Я вiрив у тебе i не помилився.

Солдат В скоса глянув на мiсце, де було дивне створiння, i нiчого не побачив. Створiння безслiдно зникло. А може, його нiколи й не було?