Лишалося двi версiї: або солдат 21/02 АК Гарп втiк за межi мiста-iмперiї як дезертир i вiдщепенець, або як ворожий агент... Третього не дано. Якби солдат не з'явився в казарму просто так i лишився вдома, на нього того ж дня донесли б усi члени сiм'ї i сусiди, а якби вiн знiчев'я вештався по вулицях, його при першiй же перевiрцi затримав би патруль. Отже, дезертир або шпигун. Шпигун... Це слово молотом гупало у зацiпенiлому мозку. Не бачити тепер пiдвищення, не бачити надбавки за бездоганну службу. В таких випадках кара одна: винного вiдправляють за межi мiста для несення польової служби. Збройнi сутички трапляються там по кiлька разiв на день - так рацiонально очищають мiсто вiд небажаних елементiв.

Завмираючи з страху, забувши про зацiпенiлих у строю солдатiв, середнiй офiцер побрiв доповiдати старшому офiцеровi. Його вiдчай набагато полегшила думка, що старшому офiцеровi теж будуть непереливки...

Вночi у мiстi було неспокiйно: ревiли мотори машин, снопи свiтла били по вiкнах будинкiв, лунко гупали по брукiвцi чоботи патрульних.

Двоє з них проходили повз танк на площi Переможної Зброї.

- Слухай, - з цiкавiстю сказав один з них. - Чого це всi заворушилися?

- Не знаю, - стенув плечима другий. - Начальству виднiше.

- Авжеж, виднiше, - насторожився перший. - Наше дiло - виконувати наказ.

Вони пiдiйшли до танка зовсiм близько. I в цей час вiд Створiння вiддiлились два щупальцi, як двi невидимi змiї. Вони дотягнулися до солдатiв i обвили їх тугими зашморгами так, що тi не могли й скрикнути. Через кiлька секунд їхнi тiла обм'якли.

_Воно_ жадiбно поглинало плоть, i драглисте тiло його нетерпляче здригалось. Створiння вiдчувало, що вже близько та мить, коли настане Межа i коли воно зможе стати Виходом. Лишалося зовсiм мало, i воно, остаточно знахабнiвши, зухвало виповзло на дорогу. Патрульна машина, що їхала на великiй швидкостi, врiзалась у невидиму перешкоду i на очах почала розчинятись. Через кiлька хвилин вiд неї нiчого не лишилося.